ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2006 р. Справа № 16/2309
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.
при секретарі: Захарова А.Г. , за участю представників сторін:
позивача: Назаренко С.А. – ліквідатор; Остапко М.І, - за довіреністю;
першого відповідача: не з”явився;
другого відповідача: не з”явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб”єднання Україна” про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред”явлено позов до відповідачів по справі про визнання недійсним договору № 1 про переказ боргу від 01 червня 2004 року з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні представники позивача свої вимоги підтримали.
Відповідачі на виклик суду жодного разу не з”явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, заперечень проти позову не надали.
На підставі ст.. 75 ГПК України суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників відповідачів по справі, за наявними документами.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
Позивач просить визнати недійсним укладений між сторонами по справі договір № 1 про переказ боргу від 01.06.2004 року з підстав, що в порушення вимог п.Б пп. 8.6.1. п.. 8 Закону України 2181 не було одержано згоди органу ДПІ на укладення такого виду договору. Крім того, сторонами не було належним чином узгоджено предмет договору, а саме, не вказано, з яких первинних зобов”язань походить сума 150 000,00 грн., яка є предметом договору переказу боргу.
Порушення свого права укладенням спірного договору позивач обґрунтував тим, що внаслідок укладення цього договору, боржником перед позивачем стало неплатоспроможне підприємство, що прямо порушує права кредиторів позивача на задоволення своїх майнових вимог.
Позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін чи інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.
У відповідності до п. 8.6.1. Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження своїми активами за виключенням операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. До таких операцій згідно пп. Б даного пункту відносяться договори уступлення вимоги та переведення боргу.
В матеріалах справи мається витяг з Державного реєстру застав рухомого майна про те, що з 1998 року все майно та майнові права позивача по справі перебувають у податковій заставі, яка є дійсною до 28.05.2005 року. Тобто на час укладення спірного договору стосовно позивача по справі діяла податкова застава. Ініціатором справи про банкрутство позивача № 01/3260 стала Канівська ОДПІ.
Канівська ОДПІ листом від 26.05.2005 року № 3473/24-011 повідомила, що в податкових органах укладення спірного договору не узгоджувалося.
У відповідності до довідки ДВС у м Канів та Канівському районі від 05.06.2006 року № 8043 – на виконанні у відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження по стягненню боргу зі СТОВ ім. Петровського на загальну суму 246 977,45 грн. Таким чином, суд вважає, що доведеним є факт, що новий боржник є неплатоспроможним і переведення на нього боргу негативно впливає на фінансовий стан підприємства та порушує його права. Крім того, за даними Канівської ОДПІ станом на 01.06.2004 року, СТОВ ім.. Петровського має борг за податками у розмірі 2 939,54, що також тягне за собою виникнення податкової застави і необхідність узгодження укладеного договору про переказ боргу.
У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою статті 203 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В зв”язку з тим, що спірний договір було укладено всупереч вимогам п. 8.6.1. Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року, то порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України в момент укладення договору є доведеним.
Суд також погоджується з доводами позивача про те, що предмет договору є неузгодженим сторонами належним чином, оскільки договір про переказ боргу містить лише вказівку на суму, яка переводиться на нового боржника. Походження цієї суми ( первинні документи та вид господарської операції, з якої виник борг у сумі 150 000,00 грн.) договором не обумовлені. За доводами позивача, в наявності на підприємстві маються первинні документи (накладні), які засвідчують господарські відносини позивача та СТОВ „Агро об”єднання Україна”, але доказів про їх взаємозв”язок з предметом договору про переказ боргу сторонами у справу не надано.
У відповідності до п. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов”язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За таких обставин суд вважає, що позивач належними чином довів зібраними по справі доказами факт невідповідності договору № 1 про переказ боргу від 01.06.2004 року вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.
Заперечень проти доводів позивач відповідачі суду не надали.
На підставі статті 49 ГПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 85,00 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір про переказ боргу № 1 від 01 червня 2004 року, укладений між СТОВ „Україна”, СТОВ „Агро об”єднання Україна” та СТОВ ім.. Петровського.
3. Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Петровського ( ідентифікаційний код 03792036, с. Таганча, Канівського р-ну Черкаської області) та з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооб”єднання Україна”, ідентифікаційний код 32015919, Черкаська область, Канівський район, с. Степанці ) -- по 101,50 грн. на відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських