ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року м. Полтава Справа № 2-а-9165/09
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Христич О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві, в приміщенні суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
14 жовтня 2008 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2 733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень - належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Сторони не заперечують того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Конституційний Суд України в Рішенні від З жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 зворотньої дії в часі не має, а відтак на період до 09.07.2007 не поширюється.
Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Вказана норма конкретизована в частині 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де зазначено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому частиною 3 цієї ж статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в цьому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру самої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розміру мінімальної пенсії за віком, що за висновком суду не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 цього Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів . Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області. Таким чином, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області належним відповідачем по цій справі.
Таким чином, з огляду на викладене та беручи до уваги межі позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, а саме 2 733,30 гривень, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу в 2007 році підлягали виплаті:
липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;
листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
всього за 2007 рік: 742,65 грн.
Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв'язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 742,65 грн.
Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в цьому спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність цього управління протиправною в частині ненарахування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Суд вважає, що позивачем позов подано із дотриманням строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 і припинилося лише з 01.01.2008 після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, згідно з частиною 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 64 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, частиною 3 статті 94, статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області протиправною в частині ненарахування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2009 року.
Суддя Н.І. Слободянюк