Справа 22ц-95 /2007р. Головуючий у першій
інстанції
Луговець О.А.
Категорія - цивільна Доповідач: ГУБАР B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року Місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді: Іваненко Л.В.
суддів: Губар B.C., Страшного М.М.
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б..
З участю: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Борзнянського району Чернігівської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3та ОСОБА_1про виселення з жилого будинку,
встановив:
Даною апеляційною скаргою оскаржується рішення Борзнянського районного суду від 03 листопада 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_2 і виселено ОСОБА_3та її неповнолітнього сина ОСОБА_1з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. З ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі прокурор Борзнянського району просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, оскільки судом не залучений до участі у справі орган опіки та піклування, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 є неповнолітнім, а при вирішенні питання щодо житлових прав дитини зазначений орган мав здійснювати у суді захист його інтересів. Апелянт стверджує, що суд в порушення п.4 ст.201 ЦПК України не зупинив провадження у справі до вирішення іншої справи - за поданням прокурора Коропського району від 31.10.06. про порушення житлових прав неповнолітнього ОСОБА_1 та скасування рішення Коропського районного суду від 14 червня 2006 року.
На думку апелянта судом не повністю з"ясовані всі обставини, що мають значення для справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у лютому 2006 року позивач придбав у власність на аукціоні належний ОСОБА_3 житловий будинок у АДРЕСА_1, що був проданий з торгів на виконання рішення Коропського районного суду від 14 червня 2006 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ „Державний ощадний банк України" заборгованість по кредиту із зверненням стягнення на перебуваючий в іпотеці зазначений будинок. Відповідчі проживають у спірному домоволодінні і добровільно виселетись не бажають, договір найму жилого приміщення позивач з ними не укладав.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо порушення відповідачами права власності ОСОБА_2 на придбаний ним будинок і рішення суду про виселення відповідачів визнає вірним.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом п.4 ст.201 ЦПК України, оскільки ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 30 листопада 2006 року прокуророві Коропського району в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Коропського районного суду від 14 червня 2005 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3про стягнення боргу відмовлено, а апеляційну скаргу прокурора залишено без розгляду. Тому підстави для зупинення провадження по даній справі були відсутні, зважаючи на те, що рішення Коропського районного суду від 15.06.06. набуло законної сили.
Апеляційний суд не може погодитись з вимогою прокурора щодо скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд з мотивів незалучення судом першої інстанції до справи органу опіки та піклування, оскільки така позиція апелянта є хибною і не грунтується на законі.
Відповідно до ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті і обгрунтованого рішення суду, яким правовідносини між сторонами встановлені повно і правильно і їм дана вірна юридична оцінка.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду відповідає матеріальному та процесуальному праву, а тому апеляційна скарга має бути відхилена.
Керуючись ст.ст.303, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Борзнянського району Чернігівської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1відхилити, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.