Справа №2а-231/10 30.08.2010 30.08.2010 30.08.2010

Справа N 22ц 6216 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Рум‘янцева Н.О.

Категорія - 57. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України.

30 серпня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Кушнірової Т.Б.,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінського районі м. Миколаєва переглянула постанову місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2010 року, ухвалену у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення сум та про зобов’язання вчини дії в майбутньому.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

у с т а н о в и л а :

13 липня 2006 року позивачі, кожний окремо пред’явили зазначений позов, який обгрунтовували тим, що як інваліди війни ІІІ групи (до 2006 року) мають право на підвищення до пенсії у розмірі 200% пенсії за віком.

Відповідач такого права за ними не визнає, у зв’язку з чим просили визнати його дії неправомірними і стягнути на користь ОСОБА_2 5 765 гривень 94 копійок і на користь ОСОБА_3 18 446 гривень, а також зобов’язати управління і у подальшому проводити виплати відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Позови були об’єднанні і вирішувалися в одному провадженні.

Управління ПФУ позови не визнало, просило в їх задоволенні відмовити за безпідставністю вимог.

Постановою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.

На відповідача покладено обов’язок нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за 2005 рік, у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму 332 гривні, а ОСОБА_3 за період з вересня 1999 року по 31 грудня 2005 року, у розмірі 200% прожиткових мінімумів, що діяли в ті періоди.

Крім того, на відповідача покладено обов’язок проводити такі виплати і у майбутньому.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове –про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а саме, ігнорування судом наданих ним доказів та положень чинного законодавства, якими слід керуватися при врегулюванні спірних відносин.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення суду 1 інстанції у частині вирішення вимог ОСОБА_3 змінити, зменшивши період перерахунку пенсії, а в частині покладення обов’язку на майбутнє скасувати і ухвалити нове рішення – про відмову у вимозі, в іншій частині –залишити без змін.

Задовольняючи частково позов, суд 1 інстанції виходив з того, що обидва позивача є інвалідами війни ІІІ групи, а тому відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мають право на підвищення до пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач не визнає за ними такого права, то перерахунок пенсії слід провести за судовим рішенням, поклавши на відповідача такий обов’язок.

При цьому, перерахунок на користь ОСОБА_2 слід провести за період з 1 січня і по 31 грудня 2005 року, а на користь ОСОБА_3 – з 1 вересня 1999 року і по 31 грудня 2005 року. Крім того, суд поклав на відповідача обов’язок по перерахунку пенсії і на майбутнє.

Колегія суддів судової палати погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, однак вважає помилковими його висновки щодо періоду, за який слід провести перерахунок пенсії на користь ОСОБА_3 та щодо перерахунку пенсії обом позивачам в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що обидва позивачі на зазначений ними період були інвалідами війни ІІІ групи, а тому, відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мали право на підвищення до пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Відповідач їм такого підвищення не нараховував і не виплачував, а тому на нього, в межах позовної давності, слід покласти такий обов’язок.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд щодо вимог ОСОБА_2, то підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Вірно визначився він і щодо необхідності проведення перерахунку на користь ОСОБА_3, проте помилково вийшов за межу позовної давності, а тому період часу з 1 вересня 1999 року і по 1 січня 2005 року слід виключити із рішення, обмежившись обов’язком управління провести перерахунок пенсії на користь ОСОБА_3 з 1 січня і по 31 грудня 2005 року.

Що ж до судового рішення в частині покладення на відповідача обов’язку на майбутнє, то в цій частині його слід скасувати і ухвалити нове, про відмову в такій вимозі, оскільки такий спосіб захисту чинним законодавством не передбачено, а тому він і не може бути застосований.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на помилкове застосування судом норм матеріального права не може слугувати скасуванню судового рішення у повному обсязі, оскільки воно ґрунтується на помилковому розумінні саме названою особою чинного законодавства про ієрархію нормативно-правових актів.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2010 року в частині вирішення вимоги ОСОБА_3 про виплату підвищення до пенсії за минулий час змінити, виключивши з нього висновки про покладення на управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва обов’язку провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період з 1 вересня 1999 року і по 31 грудня 2004 року.

Рішення в частині покладення на відповідача обов’язку перераховувати та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на майбутнє скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення – про відмову у зазначеній вимозі.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення апеляційного суду є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: