Справа № 2-а-880/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2009 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого – судді Діденко Т.І.,
з участю секретара – Прилуцької О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
в с т а н о в и в :
Позивач 12.05.2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення на його користь недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в загальній сумі 3944,30 грн.
Підставою для позову позивач вважає те, що він належить до соціальної категорії «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч діючому законодавству не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач – управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області, подав до суду заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульовано . Розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не може застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Виплата підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не проводилася через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати. Відповідач наполягає, щоб за період з 01.01.2006 року по 11.08.2008 року відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у зв”язку з пропущенням строку звернення до суду, який встановлений ч.2 ст.99 КАС України. За період з 11.08. 2008 року по 31.12.2008 року - відмовити повністю у зв”язку з відсутністю правових підстав та чинного порядку щодо призначення, нарахування надбавки та джерел її фінансування. Відповідач просить розглянути справу у відсутності представника, про що подав до суду заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з врахуванням наступного:
Позивач має статус «дитини війни», що підтверджено посвідченням серії АА № НОМЕР_1 , яке видане 22.04.1998 року УПСЗН в Монастирищенському районі Черкаської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 01.09.2009 року позивачеві поновлений строк звернення до суду
щодо позовних вимог про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни за період за 2006-2007 роки та період з 01.01.2008 року по 10.08.2008 року.
Проте, Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», у 2006 році вплати, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав для нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплати підвищення до пенсії за 2006 рік.
Позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії за 2007-2008 роки, підлягають до задоволення частково з врахуванням наступного:
Відповідно до п. 12 ст. 71 (з врахуванням ст. 111) Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ; статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 (в т.ч.п.41) розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України рішення Конституційного Суду України, які є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач по винен був нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в 2007 році з 09.07.2007 року, в 2008 році – з 22.05.2008 року, оскільки, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року мав діяти у відповідності до діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та виплачувати позивачеві відповідні підвищення.
Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надає позивачеві право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише в порядку, встановленому ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком для нарахування підвищень, надбавок, немає, тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на неврегульованість на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Згідно ч.2 ст.3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов”язком держави.
Наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень, надбавок та інших виплат не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, які передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає за необхідне застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, визначений відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, для нарахування підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставним є посилання відповідача на невиплату підвищення до пенсії через відсутність коштів (не надходженні коштів з Державного бюджету України) для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже , обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачки, яка передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області, за місцем проживання позивача.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових сум не підлягають до задоволення, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування підвищення до пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання підвищення до пенсії, та зобов”язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком за вказані періоди 2007 та 2008 року.
Відповідно до постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 позивачеві з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року виплачувалася доплата у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року у розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – у розмірі 48,20 грн., з 01.10.2008 року по даний час по 49,80 грн. Виплачені кошти необхідно врахувати при нарахуванні та виплаті позивачці за вказані періоди підвищення до пенсії, в розмірі, який передбачений ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
К еруючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України; ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.3, 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У; рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008; ст.ст. 6-14, 71,99, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни за період з 2006-2008 роки задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру, який встановлений ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік – з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. При нарахуванні підвищення до пенсії за вказані періоди врахувати підвищення (надбавку) в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яке було нараховане та виплачене позивачеві у відповідні місяці 2008 року.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити .
Постанова повністю або частково може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І.Діденко