Справа №2-4600/09 15.03.2010 15.03.2010 15.03.2010

Справа N 22ц 591, 592 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Богатирчук Г.А.

Категорія - 27. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України.

15 березня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2009 року і представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на ухвалу місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2009 року, ухвалених у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до товариства з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ”, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за двома кредитними договорами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

у с т а н о в и л а :

3 березня 2009 відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (надалі Банк) пред’явило зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

7 лютого 2008 року воно уклало з товариством з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ” (надалі ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ”) кредитний договір № 05КБ/2008 за умовами якого Банк зобов’язався надати товариству грошові кошти у сумі 4 920 000 гривень, під зворотне зобов’язання позичальника повернути таку ж суму грошових коштів до7 лютого 2009 року, а також, внести плату за користування кредитом у розмірі 16 % річних, а також сплатити 39 360 гривень за управління кредитом. Порушення названих умов кредитного договору, давало Банку право вимагати від позичальника дострокового виконання боргового зобов’язання та сплати пені.

В той же день, на забезпечення названого договору Банк уклав два договори поруки, за якими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 взялися виступити, кожний окремо, поручителем і нести з товариством з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ” солідарну відповідальність, у разі невиконання останнім кредитного зобов’язання.

На виконання кредитного договору, 8 лютого 2008 року за меморіальним ордером TR/2526.1. Банк перерахував товариству позичену грошову суму, яку те отримало і використало на свій розсуд.

28 вересня 2008 року учасники кредитних правовідносин уклали додаткову угоду № 1 до названого кредитного договору, де передбачили комісію за управління кредитом та сплату пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та комісії.

6 травня 2008 року Банк та товариство з обмеженою відповідальністю ВТБ Банк уклали ще один кредитний договір № 07КБ/2008 за умовами якого Банк зобов’язався надати товариству грошові кошти у сумі 3 260 000 гривень, під зворотне зобов’язання позичальника повернути таку ж суму грошових коштів до 6 травня 2009 року, а також, внести плату за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, а також сплатити 32 600 гривень за управління кредитом і 1 % річних від невикористаної частини ліміту кредитної лінії за управління зобов’язанням. Порушення указаних умов договору тягло за собою такі ж, як і по першому кредитному договору, правові наслідки.

В той же день, на забезпечення і цього договору Банк уклав два договори поруки, за якими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 теж виступили, кожний окремо, поручителями, погодившись нести з товариством з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ” солідарну відповідальність, у разі невиконання останнім кредитного зобов’язання.

На виконання цього кредитного договору, 6 травня 2008 року за меморіальним ордером TR.3133.1. Банк перерахував товариству позичену грошову суму, яку те отримало і використало на свій розсуд.

29 вересня 2008 року учасники кредитних правовідносин уклали додаткову угоду № 1 і до названого кредитного договору, передбачивши сплату комісії за управління кредитом та сплату пені - за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та комісії.

Сплативши лише 30 000 гривень плати за користування обома кредитами ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ” – припинило будь-які виплати за ними, фактично відмовившись в односторонньому порядку від обох зобов’язань.

У зв’язку з цим, Банк просить стягнути з відповідачів солідарно:

? 8 180 000 заборгованості за тілом кредитів;

? 287 385 гривень 04 копійки заборгованості по платі за користування ним;

? 54 764 гривні 24 копійки заборгованості по сплаті комісії;

? 64 701 гривню 37 копійок пені по простроченому кредиту за договором №05КБ/2008;

? 4 949 гривень 07 копійок пені по простроченим відсоткам;

? 1 246 гривень 29 копійок і 774 гривні 42 копійки штрафних санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України, а всього 8 593 820 гривень 41 копійку.

На вимогу позивача про забезпечення позову до ОСОБА_5, місцевий суд своєю ухвалою від 16 листопада 2009 року наклав арешт на земельну ділянку по вул. Виноградній, 3 у м. Миколаєві.

У судовому засіданні представники відповідачів позов не визнали, вважають, що у зв’язку із ліквідацією ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ” припинено як основне кредитне зобов’язання так і укладені на забезпечення його виконання - договори поруки, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Банка 8 537 809 гривень 88 копійок основного боргу, 1 700 гривень судового збору і 30 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Крім того, з ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ” на користь Банка стягнуто 56 010 гривень 53 копійки штрафних санкцій, передбачених двома, додатковими до кредитних, договорами.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Скаргу обгрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

В свою чергу, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 оскаржив ухвалу про забезпечення позову, пославшись на те, що арештована земельна ділянка не належить ОСОБА_5

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, оскільки вона постановлена усупереч положень чинного процесуального законодавства.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається з договору дарування від 29 квітня 2009 року (а.с. - 173), на момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 вже не був власником земельної ділянки по вул. Виноградній, 3, а тому суд не міг накласти на неї арешт в забезпечення його зобов’язань.

За такого, ухвала не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, з постановлянням нової ухвали – про відмову у заяві Банку про накладення арешту на названу земельну ділянку.

Що ж до апеляційної скарги ОСОБА_4М, то її слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині вирішення вимоги про стягнення грошових сум, заборгованих по основним кредитним договорам, змінити, виклавши в новій редакції; в іншій частині залишити без зміни.

Задовольняючи позов Банку, місцевий суд виходив із того, що між сторонами існують договірні зобов’язання, яке порушили відповідачі, а тому, відповідно до ст. ст. 525-526, 528, 530, 541, 543, 553 - 555, 611, 615, 625, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктів 4, 9 умов кредитних договорів, додаткових угод, та пунктів 1, 4 договорів поруки вони повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником двох кредитних зобов`язань і нести негативні наслідки таких його дій.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки (крім висновку щодо спільної участі поручителів, як солідарних відповідачів) та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

З кредитних договорів № 05КБ/2008 від 7 лютого та 6 травня 2008 року, договорів поруки від тих же чисел (а.с. 12 - 14, 16 –18, 20-23) вбачається, що ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ” взяло у Банка два кредити загальною сумою – 8 180 000 гривень, один з яких, а також проценти за користування ним та комісію за його обслуговування, зобов`язувалося повернути згідно графіку до 7 лютого 2009 року, а другий - до 6 травня 2009 року, проте свого обов’язку не дотрималося. Внісши на 30 000 гривень як плату за користування першим кредитом товариство припинило будь-які виплати за договорами, фактично відмовившись в односторонньому порядку від зобов’язань.

За такого, відповідно до статей 525, 549-552, 553-555, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України, пунктів 4, 9 кредитних договорів та пунктів 1, 4 договорів поруки ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ” та відповідачі-поручителі повинні окремо один від одного але солідарно з товариством, відповідати за неналежне виконання останнім кредитних зобов`язань і нести негативні наслідки таких його дій, а саме, сплатити заборговану та неповернуту частину кредиту, заборговані відсотки за користування кредитом, комісію за його обслуговування та пеню.

Оскільки ті у добровільному порядку цього не роблять, то стягнення заборгованих грошових сум слід провести за судовим рішенням.

Оскільки місцевий суд, дійшовши правильних висновків щодо обґрунтованості підстав і обсягу відповідальності відповідачів, помилково визначив спільний солідарний характер відповідальності поручителів, у цій частині рішення слід змінити, виписавши визначений апеляційною інстанцією характер відповідальності поручителів.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про безпідставність проведеного стягнення, то воно не може слугувати скасуванню оскарженого судового рішення, оскільки ґрунтується на помилковому усвідомленні та тлумаченні статей 559, 598, 609 ЦК України.

Рішення Вищого господарського суду від 30 червня 2009 року, яким скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 року про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ “КАЇР-МИКОЛАЇВ”, відновило організаційно-правову форму діяльності товариства, а, відповідно, і обов’язок товариства та поручителів відповідати по боргам за кредитними договорами.

Що ж до твердження то ї ж особи про припинення поруки внаслідок зміни обсягу його відповідальності, то воно теж не заслуговує на увагу, оскільки обсяг його відповідальності по основному кредитному зобов’язанню змінено не було, що вірно констатував і місцевий суд, відхиливши вимогу Банку про стягнення з поручителів сум за додатковою угодою.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2009 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити відкритому акціонерному товариству ВТБ Банк в клопотанні про накладення арешту на земельну ділянку по вул. Виноградній, 3 у м. Миколаєві.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2009 року в частині вирішення вимоги відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про стягнення грошових сум, заборгованих по кредитним договорам, змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ” і ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (транзитний рахунок Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк № 290939000300 МФО 386241) 8 537 809 гривень 88 копійок ( вісім мільйонів п’ятсот тридцять сім тисяч вісімсот дев’ять гривень вісімдесят вісім копійок) боргу та фінансових санкцій за невиконання кредитних договорів № 05КБ/2008 від 7 лютого 2008 року та № 07КБ/2008 від 6 травня 2008 року.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “КАЇР-МИКОЛАЇВ” і ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (транзитний рахунок Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк № 290939000300 МФО 386241) 8 537 809 гривень 88 копійок ( вісім мільйонів п’ятсот тридцять сім тисяч вісімсот дев’ять гривень вісімдесят вісім копійок) боргу та фінансових санкцій за невиконання кредитних договорів № 05КБ/2008 від 7 лютого 2008 року та № 07КБ/2008 від 6 травня 2008 року.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з дня його проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Судді: