АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-139/2007 р.                                                             Головуючий по 1 інстанції

Категорія 164 ч.1 КК                                                                   Таратін В.О.

Доповідач в апеляційній інстанції Восколович В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6  лютого  2007  року  колегія     суддів  судової  палати  у  кримінальних  справах

апеляційного суду Черкаської області у складі:

головуючого                                     Демиденка А.І.

суддів                                     Восколовича В.І., Охріменка І.К.

за участю прокурора                             Гришанової Н.Д.

захисника                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Черкаси, справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в судовому розгляді справи, на постанову Золотоніського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року, якою кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_2 1973 р. народження, судимого, - за ст.164 ч.1 КК направлено на додаткове розслідування, -

встановила:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він на підставі рішення Золотоніського районного суду Черкаської області від 17.05.2002 р. та відповідно до виконавчого листа №2-441 за 2002 р. виданого вказаним судом зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_5, а також сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7, обоє ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати, але не менше 1/4 частини неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину до досягнення ними повноліття в період з 1.09.2004 р. до 5.09.2005 р. злісно ухилявся від сплати вказаних аліментів і станом на 1.08.2005 р. його заборгованість по аліментах склала 2118 грн.

Направляючи справу на додаткове розслідування суд зазначив, що під час досудового слідства допущено такі порушення вимог закону та проявлена неповнота, які не можуть бути усунені в ході судового розгляду справи і полягають в тому, що в ході досудового слідства не встановлено з достатньою повнотою особу обвинуваченого, що перешкоджає можливості розглянути справу та прийняти в ній правильне рішення.

В апеляції прокурор просить скасувати судове рішення, посилається на те, що досудове слідство проведене повно та правильно, що по справі є можливість прийняти правильне рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції, захисника ОСОБА_1 про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, посилання апеляції судова палата вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із слідуючого.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 120 КПК орган досудового слідства зобов'язаний, в межах встановлених законом строків досудового слідства, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, які, як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують та обтяжують його відповідальність. Ці та вказані місцевим судом вимоги закону орган слідства порушив.

Так органом досудового слідства фактично неповно встановлено особу обвинуваченого, що унеможливило судовий розгляд справи. Зокрема органом досудового

2

слідства фактично не встановлено місце проживання обвинуваченого. В одних процесуальних документах та обвинувальному висновку цей орган зазначив, що обвинувачений проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.61, 68, 69, 86), в інших, що на території ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.70 і ін.) при цьому в жодному з документів не вказано вулиці, номера будинку проживання обвинуваченого.

В обвинувальному висновку вказано, що обвинувачений засуджувався за ст. 164 ч.І КК і що зазначена судимість не погашена і в тому ж висновку його дії кваліфіковані без врахування цієї обставини. По справі не встановлено причин (сімейних обставин) з яких обвинувачений не служив у збройних силах України. Також не вияснено в нього причин з яких він не платив аліменти, не працював.

Вказані недоліки призвели до того, що надіслана судом ОСОБА_2 копія обвинувального висновку не була вручена, останній на протязі більше року до суду не з'являвся: - ні сам на виклики, ні шляхом його примусового приводу. Відповідно до рапорту працівника міліції (а.с.110) обвинувачений в ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає і місце його знаходження невідоме. Оголошений судом розшук обвинуваченого органом міліції не виконується, прокурорський нагляд за його_: розшуком відсутній. Так не дивлячись на неодноразові нагадування суду, щодо необхідності розшуку обвинуваченого та доставки його в суд орган міліції не завів розшукової справи, фактично й не розшукував обвинуваченого, а надавав суду формальні відписки (а.с. 114-122). Зокрема з рапорту працівника міліції (а.с.122) вбачається, що він для розшуку обвинуваченого здійснював виїзд не в ІНФОРМАЦІЯ_2, а в ІНФОРМАЦІЯ_4.

Враховуючи вказані обставини, те, що відповідно до вимог закону не суд, а саме орган прокуратури є стороною обвинувачення висновок суду, щодо неможливості розглянути справу в судовому засіданні та необхідності направлення справи на додаткове розслідування є правильним, заперечення апеляції - безпідставними.

На підставі викладеного, розглянувши справу в межах поданої апеляції, та керуючись ст.362, 366, 382 КПК судова палата, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь в судовому розгляді справи, на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2006 р. про направлення справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 164 ч.1 КК на додаткове розслідування залишити без задоволення, вказану постанову суду без змін.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому залишити у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання, або тимчасового знаходження.