Справа № 1-88/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 вересня  2009 року                                               м. Монастирище    

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого            – судді Діденко Т.І.,

з участю: секретара  – Прилуцької О.І.,

прокурора – Горбунова В.В.,

підсудного – ОСОБА_1 , представника цивільного позивача – ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження,  уродженця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого,  працює ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_2 , на утриманні має двоє неповнолітніх дітей віком 14 і 12 років та дружину – інваліда 1 групи загального захворювання, раніше не судимого,

за   ч.1 ст. 190   КК України,

в с т а н о в и в :

        ОСОБА_1   згідно наказу № 40-к від 03.10.2007 року з 04.10.2007 року і по 05.05.2009 року, працюючи  за сумісництвом  з неповним робочим днем в філії „Монастирищенський райавтодор”, умисно, з корисливих мотивів, приховуючи  відомості про те, що він займається трудовою діяльністю, 11.04.2008 року  звернувся до Монастирищенського районного центру зайнятості Черкаської області, що по вул.. Жовтневій, 12а, із заявою про  пошук роботи, йому був наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до вимог  Законів України „Про зайнятість населення”  та „Про  загальнообов”язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме з 18.04.2008 року по 06.05.2009 року  в розмірі 5251 грн.15 коп., спричинивши тим самим Монастирищенському  РЦЗ матеріальні збитки  на вказану суму.

ОСОБА_1  під час досудового та судового слідства вину та цивільний позов прокурора в сумі 3326,63 грн. визнав повністю і пояснив, що з 06.02.2007 року по 01.10.2007 року він працював в філії „Монастирищенський автодор” на посаді дорожнього робітника. З 02.10.2007 року влаштувався на роботу  на посаду  столяра в Монастирищенську школу-інтернат,  де працював до 10.04.2008 року. Трудова книжка з 02.10.2007 року по 10.04.2008 року знаходилася в школі-інтернаті. У зв”язку із сімейними обставинами  він 03.10.2007 року подав заяву в філію  „Монастирищенський райавтодор” про прийняття його на роботу за сумісництвом на посаду столяра з неповним  робочим днем, так як йому були  потрібні  гроші на лікування. З 04.10.2007 року  він почав працювати  в філії і при цьому щомісячно  отримував  заробітну плату, але вважав, що він  офіційно не працює,  так як роботу  виконував вдома і не щодня. 11.04.2008 року він звернувся із заявою про пошук  роботи  до Монастирищенського РЦЗ, в заяві вказав, що ніде не працює. З 18.04.2008 року по 06.05.2009 року  він отримував  державну допомогу по безробіттю, яку використовував на придбання продуктів  харчування та ліків. В даний час розуміє, що зробив неправильно, шкодує про вчинене, частково відшкодував заподіяні збитки в добровільному порядку, відшкодувати повністю не може через відсутність коштів. Він є інвалідом 3 групи загального захворювання, доглядає дружину, яка є інвалідом 1 групи загального  захворювання, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей віком 12 та 14 років, його сім”я є багатодітною сім”єю, вони з дружиною народили і виховують п”ятеро дітей, двоє з них неповнолітні.

Представник цивільного позивача – Монастирищенського  районного центру зайнятості, ОСОБА_2  цивільний позов прокурора Монастирищенського району в інтересах Монастирищенського  районного центру зайнятості в сумі 3326,63 грн. підтримала повністю, просить задоволити його.

         Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_1  під час досудового та судового слідства ,  його вина у вчиненні злочину доведена доказами, добутими в установленому законом порядку,  які за заявою підсудного, крім показів самого підсудного, постанови про порушення кримінальної справи /а.с.1/ та матеріалів справи, що характеризують особу підсудного  /51-62/,  згідно   ст. 299 КПК України   в судовому засіданні не досліджувались,  оскільки фактичні обставини справи ніким   не оспорюються, учасники розгляду справи згодні з тим, що у відповідності до ст.299 КПК України, вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи,  які не досліджувалися у судовому засіданні, у апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані по справі докази, в їх сукупності в результаті повного, всестороннього та об”єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає,  пред”явлене ОСОБА_1  обвинувачення за ч.1 ст.190 КК України  доведеним.

Дії підсудної ОСОБА_1   суд кваліфікує за ч.1 ст. 190 КК  України як заволодіння чужим майном  шляхом обману (шахрайство).

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом”якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд вважає щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування частини  завданого збитку та те, що підсудний має  на утриманні двоє неповнолітніх дітей,  доглядає дружину – інваліда 1 групи загального захворювання, сам є інвалідом 3 групи загального захворювання.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

         Підсудним вчинений  злочин невеликої  тяжкості, він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, від злочину не настало тяжких наслідків,  тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства та вважає за можливе  призначити підсудному покарання у виді обмеження волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням та  покласти на нього певні обов”язки.    

          Підстав для застосування інших видів покарання, передбачених ч.1 ст.190 КК України,  та застосування ст.69 КК України судом  не встановлено.

             Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

  ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

 Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України покарання -  1 (один) рік обмеження волі.

 Керуючись ст.ст.75-76 КК України,  засудженого ОСОБА_1   від відбування покарання  у виді 1 (одного) року обмеження волі  звільнити з випробуванням, якщо  засуджений протягом визначеного йому    судом   іспитового  строку  тривалістю  1  (один) рік не вчинить  нового злочину  і виконає покладені на нього наступні  обов’язки:

 1. Не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

 2. Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

  Міру запобіжного заходу  відносно засудженого ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд.

 Цивільний позов  прокурора Монастирищенського району в інтересах Монастирищенського районного центру зайнятості в сумі 3326,63 грн. задоволити повністю.

 Стягнути з ОСОБА_1  3326,63 грн. на користь Монастирищенського районного центру зайнятості (19100 м.Монастирище Черкаської області, вул.Жовтнева,12а, рахунок  37173001001368 в УДК в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ № 21368454).

 Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до  апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

 Суддя                             Т.І.Діденко