Справа №2-751/10 05.10.2010 05.10.2010 05.10.2010

Справа N 22ц 6636– 2010 року Головуючий у 1 інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія – 20. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України.

5 жовтня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,

з участю:

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 переглянула рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування квартири, визнання права власності на неї в порядку спадкування за заповітом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

в с т а н о в и л а :

14 липня 2006 року ОСОБА_9 пред’явила позов до ОСОБА_5 Григоровочиа, ОСОБА_10 та Фонду комунальної власності виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Позов обгрунтовувала наступним.

Названа квартира за актом приватизації належала на праві приватної власності її сину ОСОБА_11

22 грудня 2004 року той помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і названу квартиру.

За законом спадкоємцями його майна є вона та двоє його синів, які відмовилися від спадщини на її користь.

Посилаючись на неможливість через нотаріальну контору оформитися в правах спадкоємця, просила позов задовольнити.

Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2008 року (а.с. – 199, т-І) назване рішення було скасовано за нововиявленими обставинами.

20 листопада 2008 року ОСОБА_2 пред’явила позов до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в якій, після уточнення, остаточно просила:

? визнати недійсними договір купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, укладений 23 серпня 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, оскільки продавець не мала права на її відчуження;

? визнати недійсним договір дарування названої квартири від 1 вересня 2006 року, за яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_8 прийняв квартиру у дар;

? визнати за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на указане житло.

Виписані вимоги обгрунтовувала наступним.

10 жовтня 2003 року ОСОБА_12 склав на її користь заповіт, в якому заповів їй належну йому спірну квартиру.

22 грудня 2004 року ОСОБА_12 помер, в зв’язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. Вона прийняла її, подавши 21 січня 2005 року до нотаріальної контори заяву про таке, проте в правах спадкоємця оформитися не змогла, оскільки мати померлого у судовому порядку оспорила заповіт і рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2006 року, заповіт було визнано недійсним.

Посилаючись на те, що ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2006 року, залишеного без змін ухвалою колегією суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 2 червня 2010 року, назване рішення суду 1 інстанції було скасоване і ухвалене нове - про відмову у позові, просила позов задовольнити.

Обидва позови розглядалися в одному провадженні.

21 березня 2007 року ОСОБА_9 померла в зв’язку з чим до участі у справі було притягнуто її правонаступника – ОСОБА_7.

Та до позову правопопередника віднеслася байдуже, у зв’язку з чим, ухвалою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2010 року позовна заява останньої до ОСОБА_5 Григоровочиа, ОСОБА_10 та Фонду комунальної власності виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 залишено без розгляду у зв’язку із повторною неявкою без поважних причин позивачки у судове засідання, при тому що вона не надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Рішенням того ж суду від 27 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

ОСОБА_6 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення - про відмову у позові.

Скаргу обгрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи і нормам чинного цивільного права.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до суду заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_6

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 є законним власником квартири АДРЕСА_1, спадкувавши її після смерті ОСОБА_11, а, відповідно, тільки вона мала право розпорядитися нею.

Достовірно знаючи про це, мати спадкодавця безпідставно оформила житло на себе і продала добрій знайомій своєї доньки ОСОБА_6, а та, практично зразу ж подарувала її ОСОБА_8

Таке, як на думку суду, дає підстави відповідно до ст. ст. 203, 215, 388, 1241, 1269-1270 ЦК України, визнати названі угоди недійсними і відновити право власника на об’єкт власності.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання такого сторонами в момент вчинення правочину є підставою для визнання його недійсним.

За ст. 638 ЦК України право продажу майна належить тільки його власнику. Інші особи мають право розпорядження ним лише за дорученням власника. Недотримання цього положення може слугувати визнанню договору купівлі-продажу недійсним.

Як вбачається із ксерокопій спадкової справи № 11/2005 року майна померлого ОСОБА_12 (т.-І, а.с. – 21- 34 ); судових судових рішень суду 1 інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій (т.-І, а.с. – 37, 40, 199; т.-ІІ 453) спірна квартира на праві приватної власності належала ОСОБА_12, який заповів її ОСОБА_2 Остання спадщину прийняла, але реалізувати правомочності власника житла не змогла, оскільки мати спадкодавця поза волею нового власника, на підставі скасованого у подальшому судового рішення, відчужила його ОСОБА_13, а та, в свою чергу, - подарувала ОСОБА_8

За такого, право ОСОБА_2 на належний їй об’єкт права власності підлягало судовому захисту, шляхом визнання за нею цього права і визнання недійсними договорів по відчуженню об’єкта.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до твердження осіб, які подали апеляційну скаргу, про неможливість витребування майна у добросовісного набувача, то воно не може слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки за ст. 388 ЦК України, майно, яке вибуло поза волею його власника може бути витребуване і від добросовісного набувача, а, тим більше, якщо до цієї особи воно перейшло по безвідплатному правочину.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: