АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

       

Справа №  22 ц - 2461 / 2009 року		Головуючий по 1-й інстанції:  Кузнєцова О.Ю.
		Суддя-доповідач:  Пікуль В.П.

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

        17 вересня 2009 року                                                                      м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.А.,

при секретарі: Колодюк О.П.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2009 року у справі за позовом прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та стягнення вартості квартири,

                                                 

                                                  В С Т А Н О В И Л А :

 

У липні 2008 року прокурор Октябрського району м. Полтави звернувся у суд в інтересах недієздатного ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та стягнення вартості квартири, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності належала квартира АДРЕСА_1. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 1993 року останнього визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_1, яка в порушення норм Конституції України продала від імені ОСОБА_2 його квартиру 13 липня 1998 року своїй доньці - ОСОБА_3

 

Просив поновити строк позовної давності, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 липня 1998 року квартири АДРЕСА_1, відшкодувати вартість квартири за цінами, які існують на момент відшкодування.

 

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави  від 24 червня 2009 року позов прокурора Октябрського району м. Полтави до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 липня 1998 року недійсним та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості квартири у розмірі 145 780 гривень задоволено.

Поновлено прокурору Октябрського району м. Полтави строк позовної давності.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 липня 1998 року, укладений між недієздатним ОСОБА_2, від імені якого діяла опікун ОСОБА_1, та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3038, з моменту його укладення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь недієздатного ОСОБА_2 вартість квартири АДРЕСА_1 в розмірі 145 780 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1466 гривень 30 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 гривень.

В задоволенні позову прокурора Октябрського району м. Полтави до ОСОБА_3 про стягнення вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 145 780 гривень відмовлено.

 

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 його оскаржила, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

 

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, у межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив   рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

 Згідно із положеннями статті 128 КпШС України, чинної на час укладення договору, завданням опіки і піклування є, зокрема, захист особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей.

 

  Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.08.1994 року відділом приватизації житла, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 ( а. с. 4).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08.10.1993 року ОСОБА_2 визнаний недієздатним ( а. с. 35). Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної ради народних депутатів № 100 від 22.03.1994 року опікуном ОСОБА_2 була призначена ОСОБА_7. Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 156 від 29.04.1998 року ОСОБА_7. у зв'язку з неможливістю здійснювати обов'язки опікуна була звільнена від опікунських обов'язків відносно недієздатного ОСОБА_2 та його опікуном була призначена ОСОБА_1 та останню було зобов'язано забезпечити постійний догляд належний догляд за ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районного у м. Полтаві ради № 257 від 23.06.1998 року дозволено опікуну ОСОБА_1 продати квартиру від імені підопічного недієздатного ОСОБА_2 ( а. с. 117).

13 липня 1998 року ОСОБА_1, яка діяла від імені недієздатного ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним  нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, продала належну ОСОБА_2 квартиру своїй дочці ОСОБА_3 ( а. с. 78).

Після продажу квартири недієздатний ОСОБА_2 був направлений з 19.10.1998 року у Токарівський психоневрологічний будинок-інтернат, а з 07.11.2002 року перебував у Пирятинському будинку - інтернаті ( а. с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 146 КпШС України, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, опікун і піклувальник, їх дружини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК України (1963 року), яка була чинною на час укладення договору, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Аналогічні положення містяться у ч. 1ст. 203, ч. 1 ст. 215 нині діючого ЦК України.

Отже, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що договір-купівлі продажу квартири укладений 13 липня 1998 року між ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_3 не відповідає вимогам чинної на той час ч. 1 ст. 146 КпПС України, та обґрунтовано визнав цей договір недійсним.

 

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 лютого 1999 року ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_5 ( а. с. 77), 28 березня 2005 року ОСОБА_5 продала квартиру ОСОБА_6, яка є на даний час власницею квартири ( а. с. 44 - 46) та, відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦК України, добросовісним набувачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 укладаючи договір купівлі-продажу квартири 13.07.1998 року з порушенням ч. 1 ст. 146 КпШС діяла недбало, що призвело до порушення житлових прав підопічного ОСОБА_2, оскільки останній був позбавлений житла. Недбале ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх обов'язків виразилося і в тому, що кошти після продажу квартири, як вона вказувала у судовому засіданні, вона передала ОСОБА_8, яка вже не була опікуном недієздатного і не зобов'язана була забезпечувати догляд за ним, тобто відповідачка неправомірно розпорядилася коштами від продажу квартири на власний розсуд.

 

Відповідно до ч 2 ст. 48 ЦК України (1963 року), яка була чинна на час укладення договору, при недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші умови угоди не передбачені законом.

Аналогічні положення містяться у частині 1 ст. 216 діючого ЦК України.

Статтею 152 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди підопічному, заподіяної несумлінним чи недбалим виконанням опікунських обов'язків.

 

Відповідно до висновку експерта № 262 від 05.02.2009 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 145 780 грн.

 

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про стягнення коштів у розмірі 145 780 грн. на користь недієздатного ОСОБА_2

 

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, щодо поновлення строку позовної давності прокурору Октябрського району м. Полтави. Оскільки ОСОБА_2 будучи недієздатним не зміг своєчасно захистити свої права у суді, а його опікун ОСОБА_1, як встановлено судом недбало виконувала свої обов'язки. Прокурору Октябрського району м. Полтави про порушення прав недієздатного ОСОБА_2 достовірно стало відомо лише у липні 2008 року, після проведення, за завданням прокуратури Полтавської області, перевірки щодо законності продажу вказаної квартири та надходження до прокуратури Октябрського району постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.07.2008 року, прийнятої заступником начальника СДІМ Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області. У відповідності до вказаної постанови відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом незаконного відчуження квартири за ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням термінів притягнення до кримінальної відповідальності.

 

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції. Як вбачається із матеріалів справи прокурор звернувся у суд, відповідно до положень ст. 36 -1 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦК України, в інтересах недієздатної особи, права якої були порушені, а сам ОСОБА_2 не міг захистити свої права. Колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права які б призвели до неправильного вирішення справи.

 

Посилання апелянта на ту обставину, що з 01.01.2004 року втратив чинність КпШС, яким були врегульовані правовідносини у сфері опіки і піклування та передбачена відповідальність (ст. 152) за порушення цих норм, а новий Цивільний кодекс не забороняє опікунам відчуження майна підопічного на користь своїх родичів, є безпідставними.  

Відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Положення ч. 1 ст. 146 КпШС безпосередньо не встановлювала цивільну відповідальність особи, а стосувалася  обмежень щодо укладення угод та представництва інтересів опікуном підопічного.

 Втрата чинності на час розгляду справи КпШС, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, не може вважатися скасуванням цивільної відповідальності опікуна за заподіяну шкоду, оскільки цивільна відповідальність особи за заподіяну шкоду передбачена нормами діючого ЦК України.

 

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що розмір грошей які підлягають відшкодуванню законодавством було не встановлено, спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до висновку експерта № 262 від 05.02.2009 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 145 780 грн., тому відшкодування вартості квартири у грошах у разі неможливості повернення її у натурі не суперечить положенням ст. 48 ЦК України (1963 року), яка діяла на час укладення договору.

 

Посилання апелянта на наявність дозволу виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на продаж квартири також не спростовує висновків суду першої інстанції тому, що наявність дозволу на продаж квартири, не надавало права опікуну не дотримуватися вимог закону при укладення угод в інтересах підопічного, зокрема положень ч. 1 ст. 146 КпШС.

 

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 308 ЦПК України), колегія судді приходить до висновку, що підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

 

 

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 

 

У Х В А Л И Л А:

 

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.   

 

 Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2009 року  залишити без змін.

 

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий суддя                                                            В.М. Антонов

                   

 

Судді:                                                                                 В.П. Пікуль

 

 

                                                                                             В.А. Чічіль