АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

       

Справа №  22 ц - 1937/2009 року		Головуючий по 1-й інстанції:  Зємцов В.В.
		Суддя-доповідач:  Пікуль В.П.

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

               1 вересня 2009 року                                                       м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

головуючого: судді Антонова В.М.,   

суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.А,

при секретарі:  Сулимка С.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ  «Науково-виробниче підприємство «Торус»   адвоката ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» про зміну формулювання причини звільнення і дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

У   травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 1 лютого 2006 року був прийнятий на роботу  в ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на посаду інженера-проектувальника з заробітною платою 1500 грн., проте, в зв'язку з великим обсягом роботи, він подав 17 грудня 2007 року письмову заяву про звільнення за власним бажанням, а 27 грудня 2007 року звернувся для отримання розрахунку та трудової книжки. У видачі трудової книжки та проведенні кінцевого розрахунку йому відмовили, а інспектор відділу кадрів зробила відмітку в трудовій книжці про звільнення з 27 грудня 2007 року за власним бажанням, проте коли він отримав трудову книжку в лютому 2008 року вказаний запис визнано недійсним, а його звільнено 5 лютого 2008 року за прогул без поважних причин.  

Просив змінити формулювання причини  звільнення з «звільнений за прогул без поважних причин» на «звільнений за власним бажанням» та дату звільнення з 5 лютого 2008 року на 29 грудня 2007 року, стягнути заробітну плату - 5000 грн., середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - 3801 грн. 92 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні  - 3801 грн. 92 коп., моральну шкоду 5000 грн. та ІТЗ.  

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив змінити формулювання причини  звільнення з «звільнений за прогул без поважних причин» на «звільнений за власним бажанням» та дату звільнення з 5 лютого 2008 року на 29 грудня 2007 року, стягнути заробітну плату - 2109 грн., середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - 20 089 грн. 75 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні  - 20 089 грн. 75 коп., моральну шкоду 5000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 квітня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на користь ОСОБА_2 заборговану заробітну плату в сумі 1500 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі -20089 грн. 75 коп., у відшкодування моральної шкоди  - 1000 грн. у повернення витрат на ІТЗ 7 грн. 50 коп.

Стягнуто з  ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на користь державне мито в сумі 51 грн.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.  

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 червня 2009 року стягнуто з  ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на користь держави державне мито в розмірі 173 грн. 29 коп. та 22 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ розгляду справи.

 

Не погодившись із рішенням суду представник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» адвокат ОСОБА_1 його оскаржила, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

 

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.  

 

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

 

Згідно пунктів 2, 4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

 

Як вбачається із матеріалів справи наказом № 25 від 03.07.2006 року ОСОБА_2 був прийнятий до  ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на посаду інженера-проектувальника. Наказом № 7 від 4 лютого 2008 року ОСОБА_2 звільнений з 5 лютого 2009 року з роботи за прогули без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП. Крім того, у трудову книжку позивача були внесені зміни відомостей про роботу, а саме: зроблено запис про недійсність запису у трудовій книжці про звільнення позивача за власним бажанням згідно наказу № 71 від 29.12.2007 року із 29.12.2007 року.

Задовольняючи позов у частині стягнення, заробітної плати у сумі 1500 грн.,  середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 20 089 грн. 75 коп. та моральної шкоди у розмірі 1000 грн. суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушені трудові права ОСОБА_2  при звільненні та при виплаті заробітної плати. При цьому у задоволенні позовних вимог щодо зміни формулювання причини і дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

 

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновку суду першої інстанції про задоволення позову у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі, з таких підстав.

 

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

 

Частиною 3 ст. 235 КЗпП передбачено, що якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.  

Позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із тим, що неправильне формулювання причини звільнення стало причиною неможливості його подальшого працевлаштування. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у частині зміни формулювання причини та дати звільнення, підстави задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

 

Відповідно до довідки № 08/11/08 щодо невиплачених сум працівника ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус», заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 850 грн. 45 коп., доказів які б спростовували вказаний розмір заборгованості по виплатах позивач не надав, клопотання про їх витребування не заявив. У матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували розмір заборгованості по заробітній платі у сумі 1 500 грн. Отже, висновок суду про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 1500 грн. не відповідає обставинам справи.

Проте, оскільки заборгованість на даний час не погашена, її слід стягнути із відповідача у розмірі 850 грн. 45 коп..  

 

Згідно ст. 2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У задоволенні позову ОСОБА_2 у частині зміни формулювання причини та дати звільнення відмовлено, на час звільнення 5 лютого 2008 року позивач не працював, після звільнення вимоги про проведення розрахунку перед підприємством не ставив, відповідно, затримка із проведення розрахунку по виплаті заробітної плати виникла не з вини відповідача, докази які підтверджували заподіяння позивачу моральної шкоди суду не надані. За вказаних обставин підстави для задоволення позову у частині відшкодування моральної шкоди відсутні.     

 

Таким чином, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення, яким із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» слід стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 850  грн. 45 коп., у задоволенні позову у іншій частині слід відмовити.

 

Згідно ст. 88 ЦПК України із відповідача слід стягнути на користь держави, відповідно до задоволених позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, від яких звільнений позивач при подачі позовної заяви до суду.

Крім того, із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» слід стягнути на користь держави судові витрати, відповідно до задоволеної апеляційної скарги, по сплаті державного мита у сумі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., які не були сплачені при подачі апеляційної скарги.  

 

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ст.ст. 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» адвоката ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» - задовольнити частково.

 

 Рішення  Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 квітня 2009 року та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 червня 2009 року   - скасувати та ухвалити нове.

 

Стягнути із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус» на користь ОСОБА_2 - 850 грн. 45 коп. заборгованості по заробітній платі.

 

Стягнути із ТОВ «Науково-виробниче підприємства «Торус» на користь держави 51 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

 

У задоволенні позову у іншій частині відмовити.

 

Стягнути із ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Торус»  на користь держави несплачені при подачі апеляційної скарги 25 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

 

 

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

 

Головуючий суддя                                                         В.М. Антонов

 

                               

 

Судді:                                                                                В.П. Пікуль

 

 

 

                                                                                           В.А. Чічіль