АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа № 11 - 753 2009 року Головуючий у 1-й інстанції : Демиденко І.О.
Категорія постанова Доповідач: Гавриш В.М.
У Х В А Л А
Іменем України
02 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Гавриша В.М.
суддів Довгаль С.А. Лісіченко Л.М.
з участю прокурора Кашициної О.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2009 року.
Цією постановою стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Донецьк, мешканця АДРЕСА_1, розлученого, раніше судимого:
• 25.01.1996 року Ватутінським районним судом Черкаської області за ст.ст. 229-6 ч.2, 229 ч.2, 42 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі;
• 21.02.2001 року Ватутінським районним судом Черкаської області за ст. 229 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
• 03.12.2002 року Петровським районним судом м. Донецька за ст.ст. 309 ч.2, 395, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі;
• 25.04.2007 року Звенігородським районним судом Черкаської області за ст.ст. 121 ч.2, 395, 70 КК України на 7 років позбавлення волі, -
відмовлено в задоволенні подання начальника Кременчуцької ВК УДДУПВП в Полтавській області № 69 про його звільнення від відбування покарання за хворобою.
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з поданням начальника Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області № 69, ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Звенігородського районного суду Черкаської області від 25.04.2007 року за ст.ст. 121 ч.2, 395, 70 КК України 7 років позбавлення волі, починаючи з 23 квітня 2006 року. Під час відбування покарання ОСОБА_1 фактично захарактеризував себе з позитивної сторони, завжди виконуючи законні вимоги представників адміністрації колонії, підтримує зв'язки з родиною шляхом листування, до лікування ставиться добре, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу. Поряд з цим, ОСОБА_1 має тяжкі захворювання, а саме: ВІЛ-інфекцію, В20.0 IV кл. стадія (за класифікацією ВООЗ), тривалу лихоманку невстановленого генезису, орофарінгеальний кандиоз, себорейний дерматит, дефіцит маси тіла 16 %, ангулярний хейліт, РТБ (18.05.09) правої легені (інфільтративний) Дестр.+МБТ+М+К+Гістр 0 РО Кат.2 Ког.2 (2009); дисціркуляторна енцефалопатія 11-111 ст. змішаного ґенеза (дисметаболічна, посттравматична) з розсіяною мікровогнищевою симптоматикою, гітестезія по поліневритичному типу, вестибулоатактичним, астеноневротичним, лікварно-гіпертенивним синдромами; хронічний гепатит в стадії нестійкої ремісії, хронічний панкреатит в стадії ремісії.
Зважаючи на поведінку та тяжкий стан здоров'я засудженого ОСОБА_1, ставилось питання про звільнення його від подальшого відбування покарання.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в задоволенні подання відмовлено з посиланням на те, що ОСОБА_1 відбуває покарання за скоєння тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, і хоча страждає тяжкими хворобами, проте в умовах ізоляції від суспільства отримує необхідне лікування у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що захворювання ОСОБА_1 можуть перешкоджати дальшому відбуттю покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати дану постанову суду як незаконну, оскільки він має тяжкі захворювання, які відповідно до Переліку захворювань затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 21.04.1992 р., є підставою для звільнення від дальшого відбуття покарання, оскільки утримання його в місцях позбавлення волі може загрожувати його життю або призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Кашициної О.Є., яка вважаючи апеляцію засудженого обгрунтованою та просила скасувати постанову суду, дослідивши матеріали подання і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію засудженого задовольнити, а постанову суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд за слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 84 КК України та п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 28.09.1973 р. «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.
При вирішенні цього питання суд повинен враховувати тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, характер захворювання, в тому числі чи може ця хвороба в умовах дальшого утримання в місцях позбавлення волі загрожувати життю засудженого або призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків.
Відповідно до п. 3 згаданої постанови при виникненні сумнівів щодо правильності висновку лікарської комісії суд вправі призначити судово-медичну експертизу.
Проте, розглядаючи подання суд вказані вимоги Закону та наведені роз'яснення Верховного Суду України не виконав, розглянув дану справу поверхово, однобічно та неповно, оскільки не з'ясував сам е ті питання, які мають істотне значення для вірного вирішення долі подання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочинів передбачених ст. 121 ч.2, ст. 395 КК України, один із яких є тяжким.
Проте, під час відбування покарання, починаючи з 23 квітня 2006 року, ОСОБА_1 захарактеризував себе з позитивної сторони, завжди виконує законні вимоги представників адміністрації колонії, на заходи виховного впливу реагує позитивно, до лікування ставиться добре, підтримує суспільно-корисні зв'язки з родиною шляхом листування, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу, мав одне заохочення, та аж в 2007 році на нього було накладено тільки одне стягнення, яке на даний час погашено у встановленому законом порядку, і після цього він не порушував режиму відбування покарання та правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами та представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого відбуття покарання, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 10 травня 1992 р., після лікування ОСОБА_1 і його ретельного обстеження в умовах стаціонарних лікувальних установ спеціальною лікарською комісією було проведено огляд засудженого.
За наслідками обстеження спеціальна лікарська комісія 26.06.2009 р. встановила, що ОСОБА_1 має тяжкі захворювання, а саме: ВІЛ-інфекцію, В20.0 IV кл. стадія (за класифікацією ВООЗ), тривалу лихоманку невстановленого генезису, орофарінгеальний кандиоз, себорейний дерматит, дефіцит маси тіла 16 %, ангулярний хейліт, РТБ (18.05.09) правої легені (інфільтративний) Дестр.+МБТ+М+К+Гістр 0 РО Кат.2 Ког.2 (2009); дисціркуляторна енцефалопатія 11-111 ст. змішаного ґенеза (дисметаболічна, посттравматична) з розсіяною мікровогнищевою симптоматикою, гітестезія по поліневритичному типу, вестибулоатактичним, астеноневротичним, лікварно-гіпертенивним синдромами; хронічний гепатит в стадії нестійкої ремісії, хронічний панкреатит в стадії ремісії.
/ а. с. 3 - 6 /
Вказані захворювання є хронічними та входять в Перелік захворювань, затверджений Міністерством охорони здоров'я України 21 квітня 1992 року, що дають підстави для представлення в суди матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбуття покарання.
Розглядаючи подання адміністрації установи, суд зобов'язаний був з'ясувати чи не перешкоджають наявні і ОСОБА_1 хронічні хвороби відбуванню покарання, чи не призведуть його захворювання до серйозного погіршення його стану здоров'я чи інших тяжких наслідків та чи не загрожують взагалі його життю.
Між тим, перелічені істотні обставини судом необгрунтовано залишені поза увагою в той час коли мають суттєве значення для вірного вирішення долі подання.
В разі сумнівів у висновках спеціальної лікарської комісії та дійсного стану здоров”я засудженого суд міг призначити судово-медичну експертизу, що також не зробив.
Відповідно до вимог ст. 408, 409, 411 КПК України, в судовому засіданні при розгляді подання начальника ВК про звільнення засудженого від відбуття покарання за хворобою були присутні засуджений ОСОБА_1, представник адміністрації установи та лікарської комісії, проте, як вбачається з протоколу судового засідання, названі особи не були належним чином опитані.
Зокрема, суд належним чином не з'ясував особу засудженого ОСОБА_1, не з'ясував у представника лікарської комісії чи підтримує він подання начальника ВК, чи може, на думку представника лікарської комісії, дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожувати життю засудженого або призвести до серйозного погіршення здоров'я та інших тяжких наслідків, чи перешкоджають вказані хвороби дотримуватися правил внутрішнього розпорядку установи, працювати, тощо.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути наведені вище недоліки, та прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцією засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2009 року стосовно ОСОБА_1, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Кременчуцької ВК УДДУПВП в Полтавській області №69 про його звільнення від відбування покарання за хворобою, - скасувати, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
С У Д Д І :
_____________ ______________ _____________ Гавриш В.М. Довгаль С.А. Лісіченко Л.М.