АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

       

Справа №  22 ц - 2417/2009 року		Головуючий по 1-й інстанції:  Андрієнко Г.В.
		Суддя-доповідач:  Пікуль В.П.

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

                17 вересня 2009 року                                                 м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.М.,

при секретарі : Колодюк О.П.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3  про стягнення боргу,  

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

У грудні 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся у суд із позовом до відповідачів, посилаючись та те, що згідно умов кредитного договору № 014/0050/82/61123 від 21 червня 2006 року ОСОБА_4 був наданий кредит у розмірі 15 000 грн. із сплатою 17 відсотків річних та терміном користування кредитними коштами по 21.06.2009 року. Крім того, для забезпечення виконання зобов'язання позивач уклав два договори поруки від 21 червня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_4 не виконувала у встановлені строки, позивач просив стягнути із відповідачів солідарно кошти у сумі 23 081 грн. 73 коп., що включають у себе: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 4 999 грн. 94 коп., пеню за прострочення строків повернення кредитних коштів у розмірі 6901 грн. 21 коп., прострочену заборгованість за процентами у розмірі - 1 486 грн. 01 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 1 777 грн. 94 коп., поточну заборгованість, що підлягає дострокову стягненню у розмірі 7 916 грн. 63 коп., та судові витрати.

 

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2009 року позов задоволено. Стягнуто із відповідачів на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 4 999 грн. 94 коп., пеню за порушення строків повернення кредитних коштів у розмірі 6901 грн. 21 коп., прострочену заборгованість за процентами у розмірі 1 486 грн. 01 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 1 777 грн. 94 коп., поточну заборгованість, що підлягає достроковому стягненню у розмірі 7 916 грн. 63 коп., вирішено питання про судові витрати.

 

Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 його оскаржив, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд мав застосувати п. 3 ст. 551 ЦК України, а також вказує на те, що розмір неустойки повинен бути зменшений, враховуючи таку істотну обставину як світова криза.

 Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ВАТ «Райффайзен  Банк Аваль» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені за порушення строків повернення кредитних коштів у розмірі 6901, 21 грн. та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 1 777, 94 грн.

 

    Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, у межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 3 цієї статті передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  

 

 Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов кредитного договору № 014/0050/82/61123 від 21.06.2006 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 000 грн. із сплатою 17 відсотків річних та терміном користування кредитними коштами по 21.06.2009 року.

Згідно п. 9.1 кредитного договору, за прострочення строків повернення кредиту та відсотків за кредит відповідач взяла на себе зобов'язання сплатити пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»  уклав із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.06.2006 року договори поруки.

 

 Свої зобов'язання за кредитним договором  ОСОБА_2 не виконувала, а тому має станом на 01.12.2008 року прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 4 999 грн. 94 коп., заборгованість за простроченими процентами у розмірі 1 486 грн. 01 коп., пеня за порушення строків повернення кредитних коштів становить 6901 грн. 21 коп., пеня за прострочення сплати процентів становить 1777 грн. 94 коп. Поручителі також не погашають борг за договором кредиту.

 

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

 

Доводи апелянта про те, що суд повинен був застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Із матеріалів справи вбачається,  що  предметом даного позову не було стягнення збитків. Позивач просив стягнути: заборгованість за кредитом у розмірі 4999 грн. 94 коп., пеню за порушення строків повернення кредитних коштів у розмірі 6901 грн. 21 коп.,   прострочену заборгованість за процентами у розмірі - 1 486 грн. 01 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 1 777 грн. 94 коп., поточну заборгованість, що підлягає достроковому стягненню у розмірі 7 916 грн. 63 коп. тобто позивач просив стягнути заборгованість та пеню за договором кредиту, і не ставив питання про стягнення збитків (ст. 22 ЦК України).

Доказів наявності обставин, які б надавали підстави для зменшення розміру пені, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, чи які б свідчили про вплив кризових явищ на матеріальний стан апелянта суду не надано.

 

Отже, підстави для зменшення розміру пені, відповідно до доводів апелянта ОСОБА_1,  відсутні.

 

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,  судова колегія приходить до висновку, що підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

 

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 

У Х В А Л И Л А:

 

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.   

 

 Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2009 року - залишити без змін.  

 

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий суддя      

                   

 

Судді: