АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
|
Справа № 22 ц - 2430/2009 року |
|
Головуючий по 1-й інстанції: Тесленко Т.В. |
|
|
|
Суддя-доповідач: Пікуль В.П. |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого: судді Антонова В.М.,
суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.А.,
при секретарі: Колодюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення у зв'язку із порушенням прав власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування в фактичних шлюбних відносинах та поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, посилаючись на те, що 25.05.2005 року він згідно договору купівлі-продажу за власні кошти придбав житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1. 19.05.2006 року він одружився з ОСОБА_1 та разом з її сином ОСОБА_3 зареєстрував в своєму будинку. У подальшому шлюб був розірваний. Відповідач вигнала його з будинку і не дає можливості у ньому проживати. Вважає, що його право власності порушено, а тому звертається до суду із захистом свого права.
Просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з житлового будинку, який належить йому на праві власності і розташований за адресою АДРЕСА_1, без надання житла.
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про встановлення факту перебування в фактичних шлюбних відносинах та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що починаючи із 1995 року вони із відповідачем ОСОБА_2 стали проживати однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі. У вересні 2004 року вони із ОСОБА_2 переїхали проживати у АДРЕСА_1 де придбали вказаний будинок. За власні кошти вони добудовували, переобладнували та ремонтували вказаний будинок. 19 травня 2006 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який 7 травня 2008 року - розірваний.
Просила прийняти зустрічний позов до одного провадження з позовом ОСОБА_2 до неї. Встановити факт перебування її у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Винести рішення про поділ майна, що складається з будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1, та рухомого майна.
Ухвалою суду від 16 вересня 2008 року цивільні справи об'єднані в одне провадження.
Ухвалою суду від 16 вересня 2008 року прийнята відмова ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розподіл рухомого майна, провадження у справі у цій частині закрито.
При розгляді справи ОСОБА_1 в судовому засіданні надала письмову заяву, у якій уточнила позовні вимоги та просила суд виділити їй Ѕ частину житлового будинку в АДРЕСА_1, що придбаний під час спільного проживання та виділити їй Ѕ частину самовільних будівель за вказаною адресою.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з житлового будинку належного ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та розподілу будинку з господарчими побудовами в АДРЕСА_1 та виділення їй Ѕ частки самовільних будівель - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1, яка також будучи представником ОСОБА_3 (а. с. 15), оскаржила його, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, у межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як встановлено ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або у порядку спадкування;
3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 20 серпня 2004 року ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, продав належну йому квартиру АДРЕСА_2 за 76 850 грн. 25 травня 2005 року ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори, придбав за вказані кошти будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що хоча на момент придбання житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживав спільно без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, однак придбаний ОСОБА_2 будинок не можливо вважати об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_2 на його придбання витратив кошти, виручені від продажу належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2.
19 травня 2006 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1. Вона та її син ОСОБА_3 були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва відділу РАЦС Кобеляцього районного управління юстиції від 07 травня 2008 року шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 22-09 від 10 квітня 2009 року та інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток в об'єкті нерухомого майна п. 2.3, не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону ( а. с 90).
Згідно довідки, виданої комунальним підприємством «Кобеляцьке бюро технічної інвентаризації» № 247 від 17 лютого 2009 року в АДРЕСА_1 самовільно збудовані: гараж літ. «Г» 3,54х7,65 вартістю 38 900 грн., сарай літ. «2» - 3,7х3,54 вартістю 7014 грн., сарай літ «ис» 2, 59х5,00 вартістю 9844 грн., веранда літ «а» 2, 35х9,07 вартістю 29 337 грн., кухня переобладнана у жилу кімнату.
За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги у цій частині рішення не спростовують висновки суду першої інстанції.
Проте, колегія суддів не може погодитися із рішення суду у частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виселення, з таких підстав.
Згідно позовної заяви ОСОБА_2, він обґрунтовував свої вимоги про виселення відповідачів ст.ст. 328, 383, 386 ЦК України, посилаючись на порушення зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 його права власності на житловий будинок. Суд першої інстанції, не мотивувавши своє рішення у частині задоволення позову про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, також послався на положення ст.ст. 328, 383, 386 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири, в тому числі й колишні, користуються жилим приміщенням на рівні з власником. Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом (ч. 3 ст. 9 ЖК України).
Право вимагати у судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до норм житлового права, зокрема статті 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього кодексу.
Як вбачається із матеріалів, справи ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 вселилися у будинок по АДРЕСА_1, як члени сім'ї ОСОБА_2, тобто вони проживали на правах членів сім'ї позивача, а з часу розлучення як колишні члени його сім'ї.
Позивач ОСОБА_2 наявність підстав для їх виселення передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України чи інших підстав передбачених ЖК України у позовній заяві та при розгляді справи у суді першої інстанції не навів та не надав доказів їх наявності.
Таким чином, колегія судів приходить до переконання, що рішення у частині виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та додаткове рішення суду про стягнення судових витрат слід скасувати та ухвалити у цій частині нове, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, у іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2009 року у частині виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з житлового будинку належного ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_1 без надання іншого житла та додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 3 серпня 2009 року - скасувати, та постановити у цій частині нове.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виселення - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді: