Справа №2-56/10 02.08.2010 02.08.2010 02.08.2010

Справа N 22ц 5260 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Міщенко Г.В.

Категорія – 20. Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України.

2 серпня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Мурлигіної О.Я.,

із секретарем судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участі :

позивача ОСОБА_2,

її представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_4 переглянула рішення місцевого Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2010 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування збитків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

у с т а н о в и л а :

2 червня 2009 року ОСОБА_2 пред’явила зазначений позов, який обгрунтовувала наступним.

В березні 2005 року в усній формі вона домовилася з відповідачкою про купівлю за 26 400 гривень належного тій будинку № 1 по вул. Енгельса в смт. Березнегувате Миколаївської області.

У три прийоми - 25 березня 2005 року та 16 лютого і 23 вересня 2006 року в рахунок платежу за, передбачуваним до укладення в майбутньому договором купівлі-продажу, передала відповідачці завдаток у розмірі 12 825 гривень, отримавши натомість будинок і обумовивши сплату решти - днем укладення основного договору.

Проте у подальшому, відповідачка, пославшись на збільшенням цін на житло, відмовилася від укладення договору, зажадала її виселення з будинку і, більше того, відмовилися повернути завдаток.

Крім того, за час проживання в будинку, вона його відремонтувала, газифікувала літню кухню, звела огорожу та туалет, замінила електропроводку та лічильник, витративши 9 800 гривень власних коштів.

Посилаючись на указані обставини, просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 25 650 гривень подвійного розміру завдатку, 9 840 гривень витрат на поліпшення будинку, 2 300 гривень на оплату правової допомоги, витрати на вчинення судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідачка позов не визнала, вважаючи, що отримана нею грошова сума не підлягає поверненню, оскільки саме з вини позивачки договір не відбувся. Що ж до витрат на поліпшення будинку, то поліпшення зроблені позивачкою самочинно, а тому понесені на них витрати не підлягають відшкодуванню.

Рішенням місцевого Березнегуватського районного суду Миколаївської області місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто 12 825 гривень неповернутого авансу, 9 840 гривень витрачених за поліпшення домоволодіння, 1 380 гривень за правову допомогу, 226 гривень 65 копійок судового збору і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник відповідачки подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати й ухвалити нове – яким у позові відмовити.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства, а саме, ігноруванням наданих ним доказів щодо вини позивачки у неукладені договору купівлі продажу будинку.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, місцевий суд виходив, що між сторонами існують договірні правовідносини, підставою виникнення яких є угода на попередню оплату позивачкою взаємоузгодженої ціни відчужуваного відповідачкою у майбутньому за договором купівлі-продажу належного їй будинку. За нею позивачка у три прийоми передала відповідачці 12 825 гривень авансу. Оскільки договір не відбувся, то відповідачка повинна була повернути отриману грошову суму. Та від цього відмовляється, а тому неповернутий аванс слід стягнути за судовим рішенням.

Крім того, позивачкою витрачено 9 840 гривень на невіддільні поліпшення в будинку. Оскільки ті, разом з будинком залишилися у відповідачки, то остання повинна відшкодувати їх вартість, а також доведений розмір судових витрат, понесених при розгляді даної справи.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Главою 49 ЦК України передбачено 6 видів забезпечення виконання зобов'язань, одним з яких є і завдаток.

Вони є додатковими зобов'язаннями, їх метою є стимулювання належного виконання сторонами головного зобов'язання і вони слідують долі головного зобов'язання.

Забезпечувальні зобов'язання можуть встановлюватися тільки по відношенню до дійсних вимог, які містяться в головному зобов'язанні. Без укладення головного зобов'язання неможливе укладення забезпечувального зобов'язання.

За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.

Для договору купівлі-продажу, у відповідності зі ст. 657 ЦК України, належною формою його укладення - є нотаріальна форма.

Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири тягне за собою його нікчемність, а значить - він не є реальним і не може забезпечуватися додатковими зобов'язаннями.

У зв’язку з цим, грошові суми, передані стороною до укладення договору купівлі-продажу, слід вважати авансом, а не завдатком, і застосовувати при вирішенні їх долі правила ч. 2 ст. 570, ст. 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка передала відповідачці 12 825 гривень, домовившись з нею укласти в майбутньому договір купівлі-продажу будинку в смт. Березнегувате, проте такого обов’язку не дотрималася.

За такого, передані нею гроші є авансом, а не завдатком, як бажала б вона, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 570, ст. 1212 ЦК України, повинні бути повернуті продавцем покупцеві. Оскільки відповідачка цього робити не бажає, то неповернутий аванс слід стягнути за судовим рішенням.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Вірним є і висновок суду щодо стягнення 9 840 гривень на відшкодування здійснених позивачкою витрат на поліпшення будинку відповідачки та прибудинкової території.

Такий висновок відповідає наявній у справі доказовій базі (а.с. – 6-15) і положенням чинного законодавства. а саме, ч. 4 ст. 390 і 1212 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_4 відхилити.

Рішення місцевого Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Судді: