Справа №2-8/10 16.08.2010 16.08.2010 16.08.2010

Справа N 22 ц 5452 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Тустановський А.О.

Категорія - 28. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України.

16 серпня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Мурлигіної О.Я.,

із секретарем судового засідання Аніщенко Д.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 – ОСОБА_3 переглянула рішення місцевого Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2010 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю “Конкордпласт 2000” про розірвання договору побутового підряду, відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої продажем товару неналежної якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, -

у с т а н о в и л а :

8 вересня 2009 року ОСОБА_2 пред’явив зазначений позов, який обгрунтовував наступним.

12 травня та 3 червня 2008 року в усній формі він уклав з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 два договори побутового підряду на виготовлення та установку 5 та 2 відповідно вікон з ПВХ Trocal.

На виконання договору у декілька прийомів сплатив 7 469 гривень 76 копійок за вікна та 746 гривень за їх монтаж , виконавши в такий спосіб взяті на себе зобов’язання.

Відповідачка ж не у повній мірі дотрималася свого обов’язку, поставивши вікна неналежної якості, про що свідчить технічний висновок спеціаліста і припис Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів, та ще й встановила їх із суттєвими порушеннями будівельних норм.

Посилаючись на неможливість використання вікон за призначенням та відмову приватного підприємця повернути сплачені за товар та роботу гроші, просив обидва договори розірвати і стягнути збитки та 5 000 гривень компенсації за моральну шкоду, оскільки від виписаних дій відповідачки морально страждав.

Крім того, стягнення просив провести солідарно з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 та з товариства з обмеженою відповідальністю “Конкордпласт 2000”, яке, згідно наданих підприємцем документів, є виготівником вікон.

Відповідачі позов не визнали, вважають, що вікна належної якості, а недоліки, що мають місце – результат їх невірного експлуатування позивачем.

Рішенням місцевого Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Договір підряду від 12 травня 2008 року на виготовлення 5 вікон розірвано, з фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто 5233 гривні на відшкодування збитків, 2 500 гривень у відшкодування моральних страждань, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вимоги щодо товариства залишилися без вирішення.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове, про відмову у позові.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції у частині вирішення вимоги про стягнення відшкодування за моральну шкоду скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у вимозі відмовити. В іншій частині рішення залишити без зміни.

Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд 1 інстанції виходив з того, що здійснюючи підприємницьку діяльність ОСОБА_5 виготовила та установила в житлі позивача 5 вікон неналежної якості, які той не бажає залишити у себе, відмовившись від договору. Оскільки підрядник не бажає повернути отримані за неякісні вікна гроші, то їх слід стягнути на користь позивача за судовим рішенням, одночасно стягнувши 2 500 гривень на відшкодування його моральних страждань.

Колегія суддів судової палати погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, однак вважає помилковим його висновок щодо стягнення відшкодування за моральні страждання.

З копій заказів № 34 від 12 травня 2008 року та № 72 від 3 червня 2008 року (а.с. – 8-9); двох гарантійних талонів (а.с. – 10-11); технічного висновку випробувальної лабораторії (а.с. – 12-22); припису Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів про припинення порушень (а.с. - 23); копій накладних (а.с. - 24); пояснень сторін та свідків у судовому засіданні (а.с. – 116-123) і акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта (а.с. - 128) вбачається, що ОСОБА_5, займаючись підприємницької діяльністю поставила позивачеві 5 вікон, які мають істотні недоліки, що виникли з вини виробника товару, і які були виявлені протягом встановленого гарантійного строку. Не бажаючи залишити їх за собою, позивач вимагає розірвання договору побутового підряду і повернення йому переданих за товар грошей. ОСОБА_5 на таке не пристала, завдавши позивачеві у такий спосіб збитки.

За такого, відповідно до статей 4, 8, 10 Закону України “Про захист прав споживачів”, статей 526-527, 610-611, 623-625, глави 61 ЦК України вимога ОСОБА_2 щодо стягнення збитків по договору від 12 травня 2008 року підлягала задоволенню. Що ж до вимоги за договором від 3 червня 2008 року, то вони не могли бути задоволені, оскільки недоведені.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для скасування оскарженого рішення в названій частині немає.

Що ж до посилань особи, яка подала апеляційну скаргу на відсутність підстав для задоволення вимоги, то вони є бездоказові. А тому не можуть братися до уваги.

В той же час, стягуючи з відповідача на користь позивачки 2 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, суд діяв усупереч чинному законодавству, а саме, ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”.

За названою статтею споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази тому, що поставлені позивачеві вікна небезпечні для його життя і здоров'я, і цим йому заподіяна моральна (немайнова) шкода, а тому за Законом України “Про захист прав споживачів” така його вимога не могла бути задоволена.

Не могла вона бути задоволена і за ЦК України, оскільки інститути щодо договорів підряду та виконання договірних зобов’язань не містять норм, які б передбачали стягнення відшкодування моральної шкоди за наведеної спірної ситуації.

Оскільки місцевий суд був іншої думки, то у цій частині рішення слід скасувати і ухвалити нове про відмову у зазначеній вимозі.

Крім того, суд залишив без вирішення вимогу позивача до товариства з обмеженою відповідальністю “Конкордпласт 2000”, яка за статтями 210, 213 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” підлягала вирішенню.

Оскільки доказів тому, що назване товариство було виготівником неякісних вікон позивачем не надано, то в позові до нього слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення місцевого Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2010 року у частині вирішення вимоги позивача про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 відшкодування за моральну шкоду скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 компенсації за моральну шкоду.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до товариства з обмеженою відповідальністю “Конкордпласт 2000” про стягнення збитків та компенсації за моральну шкоду за недоведеністю заявлених у ньому вимог.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий судді: