ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 травня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-26/09/2470
16 год.15 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2.;
від відповідача -представник ОСОБА_3. (ордерНОМЕР_1 від 07.05.2009 р.),
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації Шкробанця Ігора Дмитровича про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В червні 2008 року позивачі звернулися в Першотравневий районний суд м. Чернівці з адміністративним позовом до начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації з вимогами припинити антиконституційні дії з боку головного лікаря Калуцького В.В. та лікаря-психіатра Хмелькової С.М. Чернівецької обласної психіатричної лікарні, які порушили ст. ст. 3, 7, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», порушують права і свободи громадянина ОСОБА_1. відповідно до вимоги ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», в частині обов'язку невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та? умови, які сприяли порушенням?; надати їм відповідь в порядку ст. 20 Закону України «Про звернення громадян
Ухвалою Першотравневого районного суду вказаний адміністративний позов передано до Чернівецького окружного адміністративного суду у зв'язку з початком його процесуальної діяльності.
Позивачі позов мотивували тим, що 12.05.2008 року вони звернулись до відповідача із скаргою щодо переслідування гр-на ОСОБА_1. працівниками Чернівецької обласної психіатричної лікарні.
До дня подачі до суду адміністративного позову від відповідача не надійшло вмотивованої відповіді на вказану скаргу, чим порушено вимоги ст. ст. 18-20 Закону України «Про звернення громадян».
Просили визнати неправомірними дії відповідача щодо ненадання їм усіх матеріалів на підставі яких приймалось рішення від 06.06.2008 року НОМЕР_2з якими вони мали право ознайомитись і приймати безпосередню участь при розгляді їхньої скарги та зобов'язати відповідача надати їм обґрунтовану відповідь на скаргу від 12.05.2008 року.
Відповідь від 06.06.2008 року НОМЕР_2вважають такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», яка ґрунтується на припущеннях та фантазіях.
Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що прокурор Першотравневого району м. Чернівці мав право звернутися із заявою про проведення психіатричного огляду, а Чернівецька обласна психіатрична лікарня була зобов'язана прийняти дану заяву до розгляду і провести дії передбачені законодавством України.
Зазначає, що перевірка законності заяви прокурора не відноситься до компетенції ГУОЗ Чернівецької ОДА та її начальника.
Стверджує, що під час розгляду скарги не виявлено жодних протиправних дій з боку працівників психіатричної лікарні, а відвідування за місцем проживання гр-на ОСОБА_1. не є психіатричним оглядом. Оскільки ОСОБА_1. відмовився добровільно проходити психіатричний огляд в умовах психоневрологічного диспансеру, лікар-психіатр Хмельникова С.М. змушена була звернутися із заявою до суду про проведення психіатричного огляду в примусовому порядку. Тому ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_1. не вчинялось, психіатричних огляд ні в добровільному, ні в примусовому порядку не проводився.
Скарга позивачів начальником Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанцем І.Д. перевірена об'єктивно, всебічно на підставі документів і обставин які стали відомі на час розгляду, підстав для зміни оскаржуваного рішення відсутні, а дії працівників Чернівецької обласної психіатричної лікарні повністю відповідали вимогам чинного законодавства.
Крім того, представник відповідача зазначав, що розгляд колективної скарги позивачів здійснювався начальником Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанцем І.Д. одноособово без утворення відповідної комісії, тому і повідомлення скаржників про розгляд скарги згідно закону не передбачено, а за наслідками розгляду було складено і надіслано скаржникам відповідний лист, в якому міститься детальна інформація про хід і наслідки розгляду скарги. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову за безпідставністю.
Під час судового розгляду позивачі двічі змінювали позовні вимоги. Згідно останніх змін до позовних вимог від 25.05.2009 р. позивачі визначили відповідачем начальника Головного управління охорони здоров'я Шкробанця І.В. та просили суд:
1. встановити яку фахову освіту мають лікар - психіатр Хмельникова С.М., головний лікар Калуцький В.В., начальник Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанець І.Д;
2. встановити компетенцію лікар - психіатра Хмельникова С.М., головного лікаря Калуцького В.В., начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанця І.Д.;
3. витребувати висновок, що Чернівецька обласна психіатрична лікарня не вимагає подальшого примусового психіатричного обстеження ОСОБА_1. в зв'язку із відсутністю законних підстав;
4. зобов'язати Головне управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА та начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанця І.Д., припинити дії з боку Чернівецької обласної психіатричної лікарні з питання примусового обстеження психічно здорової людини, яким є ОСОБА_1., невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій проти ОСОБА_1., виявити, усунути причини та умови, які сприяли порушенням прав і свобод ОСОБА_1., забезпечити поновлення порушених прав ОСОБА_1., реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
5. постановити окрему ухвалу про службовий злочин з боку прокурора Першотравневої районної прокуратури м. Чернівці Гладкого А.П., який зловживаючи статтями 7, 8, 20 Закону України «Про звернення громадян», залякав лікарів Чернівецької психіатричної лікарні, порушуючи їх права примусив порушити свої професійні обов'язки лікарів, вимагав від них встановити завідомо неправдивий діагноз психічного здоров'я на підставі матеріалів безпосередньо не пов'язаних із станом психічного здоров'я, психічно здорової людини, з метою підготувати та вчинити злочин передбачений ст. 14, 151, 356, 442 КК України.
В обґрунтування змінених позовних вимог позивачі зазначають, що прокурор Першотравневого району м. Чернівці Гладкий А.П. при виконанні своїх прокурорських обов'язків, залякав медичний персонал Чернівецької психіатричної лікарні, зокрема лікаря-психіатра Хмельникову С.М. та головного лікаря Калуцького В.В., начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанця І.Д., вимагаючи від них встановити завідомо неправдивий діагноз психічного розладу у гр-на ОСОБА_1.
Просять суд встановити компетенцію документів до чинних правовідносин діючих в Україні, долучених прокурором Першотравневого району м. Чернівці до заяви.
На думку позивачів, усі без винятку матеріали, які долучив до заяви прокурор Першотравневого району м. Чернівці Гладкий А.П., відносяться до компетенції виключно правоохоронних органів, дослідження яких уповноважені проводити юристи, а тому працівники Чернівецької психіатричної лікарні не можуть їх досліджувати.
Наполягають на тому, що відносно ОСОБА_1. здійснюється тиск та переслідування щодо примусового психіатричного обстеження з боку прокурора Першотравневого району м. Чернівці, працівників Чернівецької обласної психіатричної лікарні, а начальник Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанцем І.Д. не припиняє їх протиправні дії.
Представник відповідача проти змінених вимог заперечував, з тих підстав, що встановлення фахової освіти, встановлення компетенції не підлягають розгляду в адміністративному порядку, постановлення окремої ухвали про службовий злочин не є предметом спору, а вимога про? зобов'язання відповідача припинити переслідування є безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 12.05.2008 року позивачі звернулись до із скаргою до начальника Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанця І.Д. на неправомірні дії працівників Чернівецької обласної психіатричної лікарні головного лікаря Калуцького В.В. та лікаря-психіатра Хмельникової С.М. в якій просили припинити протиправні дії вказаних осіб відносно ОСОБА_1., надати можливість бути присутніми при розгляді скарги, забезпечити право на ознайомлення із усіма документами, які сфальсифіковані лікарем-психіатром Хмельниковою С.М. та притягнути винних до відповідальності.
Листом за НОМЕР_2від 06.06.2008р. начальник Головного управління охорони здоров'я Чернівецької ОДА Шкробанець І.Д. повідомляв позивачів, що за результатами розгляду скарги не встановлено жодних порушень з боку головного лікаря Калуцького В.В. та лікаря-психіатра Хмельникової С.М. , а також не встановлено фактів переслідування гр-на ОСОБА_1.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані в Законі України "Про звернення громадян". Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
У ст. 1 цього Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Згідно зі ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади в межах своїх повноважень зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст. 20 Закону України "Про звернення громадян").
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідь на звернення позивача по всіх поставлених у ньому питаннях підготовлена об'єктивно, всебічно і вчасно та відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Оскільки колективна скарга позивачів адресована відповідачу, а не органу, тому суд вважає, що відповідач правомірно, без утворення відповідної комісії, одноособово її розглянув та повідомив скаржників про наслідки розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
Щодо заявленої вимоги про зобов'язання начальника Головного управління охорони здоров'я ОДА Шкробанця І.Д. припинити дії працівників Чернівецької обласної психіатричної лікарні стосовно переслідування ОСОБА_1., суд зазначає, що вказана вимога є безпідставна з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою встановлені Законом України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до ч. 4 ст. 11 цього Закону рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
В судовому засіданні, судом не встановлено фактів переслідування з боку лікаря-психіатра Хмельникової С.М. та головного лікаря Калуцького В.В. Доводи позивачі щодо переслідування у спосіб відвідування вдома гр-на ОСОБА_1., звернення із пропозицією в добровільному порядку провести психіатричний огляд в умовах психоневрологічного диспансеру, а також звернення до суду із заявою про проведення психіатричного огляду в примусовому порядку є хибними, оскільки вказані дії вчинені у відповідності до Закону України «Про психіатричну допомогу».
Досліджена в судовому засіданні медична картка амбулаторного хворого містить інформацію про відвідування вдома гр-на ОСОБА_1. та направлення заяви на підставі Закону України «Про психіатричну допомогу» до Першотравневого районного суду. Медичні висновки в картці відсутні.
Враховуючи наведене, вимога про припинення дій є безпідставною.
З приводу заявлених вимог щодо встановлення компетенції лікарів та їх фахової освіти, суд вважає, ці вимоги безпідставними.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України права адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб`єкт владних повноважень» визначено у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі? законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на викладене, працівники Чернівецької обласної психіатричної лікарні не є суб'єктами владних повноважень, а тому вказані вимоги не підлягають розгляду в адміністративному порядку та є безпідставними.
Стосовно іншої позовної вимоги про постановлення окремої ухвали про службовий злочин з боку прокурора Першотравневої районної прокуратури м. Чернівці Гладкого А.П. суд вважає, зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Однак, суд, під час розгляду адміністративної справи не виявив порушення закону з боку прокурора Першотравневої районної прокуратури м. Чернівці, оскільки дії прокурора позивачами не оскаржувались.
За таких обставинах, позовні вимоги позивачів є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем в справі не надано доказів та не заявлено клопотання про стягнення таких витрат. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2009 р.
Суддя В.К. Левицький