УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                                               тел. 178-853

проспект Миру , 20                                                                                                                    тел. 7-99-18     __________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  12 квітня 2007року                                                                                    Справа № 10/83

За позовом: Дочірнього підприємства „Ван Урк Україна”

          14021, м. Чернігів, вул.Любецька,34

до                Фонду комунального майна Чернігівської міської ради

          14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська,8

до               Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче

        підприємство „Сучасні деревообробні технології”

          14000, м. Чернігів, вул. Толстого,147

про        визнання недійсним договору

                                                                      Суддя        С.А.Пашкіна

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: не з’явився

відповідача 1: Неговська О.М. довіреність № 7-1/170 від 02.02.2007 року повноважний  представник

відповідач 2: не з’явився

       Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна,  що належить територіальній громаді міста Чернігова № 29П, укладеного 17.10.2005 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології”, та  застосування правових наслідків недійсності вказаного правочину.

Позивач  повноважного представника в судове засідання не направив про час  та місце розгляду справи  був повідомлений належним  чином.

Від позивача  по справі надійшло клопотання про розгляд справи без  їх участі в зв’язку з неможливістю взяти участь в засіданні, а також зазначено, що представник позивача не заперечує проти  можливості  оголошення вступної та резолютивної частини рішення за відсутності  представника позивача.

             Відповідач 2 відзив по справі не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.12 квітня 2007 року від  відповідача 2 –товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробниче підприємство ”Сучасні деревообробні технології” надійшла заява про відвід судді.

          Ухвалою від 12 квітня 2007 року  по справі 10/83 виконуючим обов’язки голови господарського суду Чернігівської області  Івченко С.М. заяву про відвід  залишено без задоволення.

Відповідач 1 Фонд комунального майна  надав відзив на позов   в якому з позовними вимогами не погоджується та просить суд відмовити в їх задоволенні.

          Дослідивши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних  представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та  підлягає задоволенню з наступних підстав.

            28 грудня 1998 року між Дочірнім підприємством «Ван Урк Україна» (Позивач у справі) та  Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (Відповідачем 1) був укладений договір оренди  комунального майна № 29 П  на оренду приміщень  розташованих по вулиці Любецькій, 34 в  місті Чернігові.

           28 грудня 1998 року між  Позивачем і Відповідачем 1   була  укладена додаткова угода № 1 до договору оренди  комунального майна № 29 П та 01 січня  2000 року була  укладена додаткова угода № 2 до договору оренди  комунального майна № 29 П. Вказані додаткові угоди стосувалися орендної плати.

         30 липня 2001 року  договір оренди  комунального майна  № 29 П  був викладений в новій  редакції на підставі укладеної між Позивачем і Відповідачем 1  додаткової угоди до договору оренди комунального майна № 29 П.

         30 серпня 2002 року  між  Позивачем і Відповідачем 1 була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди  комунального майна № 29 П, яка стосувалася розміру орендної плати.

         Згідно з рішенням господарського суду Чернігівської області  від 26 квітня 2005 року  по справі № 8/231/17 право власності на патенти на право оренди приміщень № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 22.08.1996 року  було переоформлено з Позивача на  Відповідача 2. Вказане  судове рішення  залишене в силі  постановою  Київського апеляційного господарського суду  від 21  червня  2005 року  по справі № 8/231/17,  постановою  Вищого господарського суду України  від 10 серпня 2005  року по справі № 8/231/17 та Увалою Верховного Суду України  від  10 листопада  2005 року.

       17 жовтня  2005 року   на підставі вказаних патентів між  Відповідачем 1  та ТОВ «ВП «Сучасні деревообробні технології»(Відповідач 2 у справі) було укладено договір оренди № 29П.  За умовами цього договору Відповідач 1 передав  приміщення, загальною площею  5 734 кв.м.  розташовані в місті Чернігові по вулиці Любецькій , 34,    в оренду   Відповідачу 2.  

         Відповідачі, в своїх запереченнях в судових засіданнях,  посилаючись  на  висновки  викладені   в судових  рішення по справі №  8/231/17, стверджували, що  оскільки  строк дії   патентів  № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 22.08.1996 року  встановлений до 01.08.2006 року  і чинне законодавство не містить  прямої заборони на відчуження патентів  на право оренди  будівель ( споруд, приміщень ) їх власниками,  то  під час виконання умов договору купівлі-продажу  патентів,  укладеного  між Позивачем і Відповідачем 2  від 10 лютого 2004 року    відбувся перехід права власності  на патенти та на майнові права від Позивача до Відповідача 2, в даному випадку  - на право оренди  приміщень , загальною площею  5 734 кв.м.  розташовані в місті Чернігові по вулиці Любецькій , 34.

         З такі твердження відповідачів не можуть бути покладені в основу рішення суду оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.

         Положення про патент на право  оренди будівель (споруд, приміщень) було затверджене наказом  Фонду державного майна України   № 90 від 31 січня 1995 року   з метою виконання  Указу Президента України № 827/94 від 30 грудня 1994 року  «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватиззації  в Україні» та у відповідності   із Законом  України  «Про  оренду майна державних підприємств та організації».  

         Указ Президента України №  827/94  від 30 грудня 1994 року   був прийнятий з метою прискорення приватизації невеликих державних підприємств, вирішення питань використання та приватизації будівель, у яких розташовані об’єкти малої приватизації, та відповідно до пункту  пункту 74  статті 1145 Конституції України  від 20 квітня  1978 року.

        Пунктом 74  статті 1145 Конституції України  від 20 квітня  1978 року було визначено , що Президент України ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів. Таким чином відповідно до пункту 74  статті 1145  Конституції  України,  від 20 квітня 1978 року,  яка була чинною до 28 червня 1996 року,  дія Указу № 827/94  обмежувалась моментом прийняття Закону України "Про оренду державного та  комунального  майна", у редакції від 23 грудня 1997 року.

      В зв`язку з прийняттям  Закону України  «Про внесення змін до  Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 20 травня  1999  року, Наказом  Фонду державного майна України  № 2459  від 24 листопада  2000 року Положення  про патент на право  оренди будівель (споруд, приміщень) визнано таким, що втратило  чинність.

                Статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено , що  цей Закон регулює: організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі —підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

             Правові  засади  оренди  майна, що перебуває у комунальній власності визначені статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме, відносини щодо оренди  майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

           Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено порядок укладення договору оренди. Вказаним порядком не прередбачено укладення договору оренди на підставі патентів на право оренди  будівель  (споруд, приміщень).

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку , що на момент укладення оспорюваного договору оренди комунального майна порядок укладення договору оренди майна, яке перебуває в комунальній власності, був визначений  Законом України «Про  оренду державного  та комунального майна»та іншого порядку не існувало.   

          Згідно зі статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об’єкта оренди. Крім того, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду,  у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

         Договір оренди комунального майна № 29 П від 28 грудня 1998р. був укладений  між Позивачем і Відповідачем 1 на строк  з 04 грудня 1998р. по 31 липня 2006р.

         Пунктом 10.8. договору оренди комунального майна № 29 П від 28 грудня 1998р., укладеного між Позивачем і Відповідачем 1 сторони визначили, що він припиняється внаслідок:  закінчення строку, на який його було укладено; приватизації  орендованого майна Орендарем; загибелі об’єкта оренди; банкрутства Орендаря та в інших випадках прямо передбачених  цим Договором.   

         Пунктом 10.3. договору оренди комунального майна № 29 П, укладеного між Позивачем і Відповідачем 1  було передбачено розірвання  договору оренди на вимогу однієї із сторін  за рішенням суду  у випадках, передбачених чинним законодавством України.  

        Статтею 651 Цивільного кодексу України  передбачено,  що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

       Господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188  Господарського  кодексу України, якими передбачено , що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

     Відповідачами суду не було надано доказів  на підтвердження  існування  вищевказаних підстав припинення або  розірвання договору  оренди комунального майна  № 29П, укладеного між Позивачем  та Відповідачем 1  від 28 грудня 1998р., а тому суд приходить до висновку,що  позивача всупереч умовам  вказаного договору та у відсутність правових підстав, передбачених чинним законодавством України, було позбавлено права орендувати  приміщення, розташовані  в місті Чернігові по вулиці Любецькій, 34.  

       Судом було встановлено, що рішення суду  по справі № 8/231/17  не є підставою для укладення  договору оренди між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, оскільки  вказаним судовим рішенням було  зобов`язано  Відповідача 1   переоформити на Відповідача 2 право власності на патенти  на право оренди приміщень №  29, 30, 31, 32, 34, 35, 36   від 22 серпня 1996 року, а  не укласти договір оренди.відповідно  до вимог  статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі передачі  спору на розгляд суду договір оренди  вважається укладеним  з моменту  набрання чинності рішенням суду  про укладання договору оренди  і на умовах, зазначених в ньому.

         Факти встановлені в судових засіданнях свідчать про порушення  майнових прав Позивача  щодо оренди приміщень, розташованих в місті Чернігові  по вулиці Любецькій , 34  та про  невідповідність  договору  оренди  № 29 П, укладеного Відповідачем 1  та Відповідачем  2  вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідач 1 уклав новий договір оренди з відповідачем 2 не припинивши правовідносини з позивачем, що суперечить діючому законодавсву.

         Частиною 1  статті 203  Цивільного кодексу України  визначено , що   зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Підставою недійсності  господарського зобовязання  відповідно до  частини 1  статті  207  Господарського кодексу України є  невідповідність господарського  зобовязання  вимогам закону.

        Згідно зі статтею 216 Цивільного  кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна з сторін зоовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього  правочину.

         В зв’язку з тим, що суд визнає оспорюваний  договір недійсним, то вважає за потрібне зобов’язати Відповідача 2 повернути Відповідачеві 1 орендоване майно приміщення розташовані за адресою м. Чернігів, вул. Любецька,34

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про оренду комунального та державного майна”, ст.ст.203, 215,  216 Цивільного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

             Позов  задовольнити повністю.

            Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова, № 29П, укладений 17 жовтня 2005 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології”, припинивши його дію на майбутнє.

          Зобов’язати  Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” повернути  Фонду комунального майна  Чернігівської міської ради  орендовані приміщення розташовані за адресою м. Чернігів, вул. Любецька,34, загальною площею 5 734 кв.м.               

                      Суддя                                                              С.А. Пашкіна

Повне рішення  підписано  17 квітня 2007р.

                       Суддя                                                                        С.А.Пашкіна

28.04.07