У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.09.09                                                                                       Справа №28/177/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Зубкова Т.П.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Лолі Н.О.,

за участю представників:          

позивача: не з’явився;

відповідача: ОСОБА_1 – довіреність № ВМЕ 367664 від 07.05.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 року у справі № 28/177/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А  від 22.07.08р. та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г)

про визнання недійсними п.п 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 п. 3.4 Договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 74749грн.57коп. основного боргу на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А  від 22.07.08р., 2243,67грн. пені, 280грн.50коп. 3% річних, 1303грн.22коп. інфляційних витрат, 7344грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

          Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано зустрічний позов про визнання недійсними п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 п. 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р.

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 року у справі                    № 28/177/09 (суддя Яцун О.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 35291грн.41коп. основного боргу, 967,75грн. пені, 7344грн. штрафу, 120,97 грн. 3% річних, 437,24грн. державного мита та 60,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті заявлених первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

           Рішення суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що п.п.  3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 п. 3.4 Договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. відповідають нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг», підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає. На даний час (на момент винесення рішення суду) спірний договір є розірваним Щодо часткового задоволення первісних позовних вимог, суд дійшов до висновку, що підстав для визнання порушень зобов’язань відповідача щодо виконання умов договору немає, оскільки прострочення лізингових платежів з урахуванням наступного корегування виникло з вини позивача. Заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 35291грн.41коп. (сума боргу за період з грудня 2008р. по березень 2009р. у відповідності до графіку), решта вимог заявлена позивачем безпідставно. Судом також зазначено, що задоволенню підлягає сума пені за період прострочення з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. у розмірі 967грн.75коп., в решті  вимог відмовити, оскільки заявлені безпідставно. Згідно п. 8.2.1 договору, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафу за два квартали в розмірі 7344грн.00коп. Судом частково задоволені вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 120грн.97коп., оскільки решта вимог заявлена позивачем безпідставно. Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1303грн.22коп. не задоволені, оскільки наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» не погодилося із рішенням господарського суду Запорізької області по цій справі та звернулося до запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 року по справі № 28/177/09, в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 39458грн.16коп., пені – 1275грн.92коп., 3% річних – 159,53грн., інфляційних -1303,22грн. та постановити нове рішення яким вказані вимоги задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що згідно п.п. 3.4.1 договору фінансового лізингу, якщо позивач не направив на адресу відповідача довідку про курс гривні до долару США за даними Банківської установи, відповідач повинен по умовам договору при розрахунках розміру лізингових платежів застосовувати курс гривні до долару США встановлений НБУ. На думку заявника, суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що до отримання відповідачем довідки Банківської установи, відповідач при розрахунку суми лізингового платежу повинен застосовувати курс гривні до долару США встановлений НБУ. Зазначає, що в договорі не передбачено обов’язку позивача здійснювати розрахунки лізингових платежів та направлення відповідачу рахунків-фактур, окрім того в договорі зазначена формула на підставі якої проводиться коригування лізингових платежів, та визначення всіх її складових, відповідач повинен лише підставити відповідні цифрові значення та сплатити отриману в результаті самостійного розрахунку суму, тобто остаточний розмір лізингових платежів відповідач розраховує самостійно згідно умов договору. Вказує, що так як жодних порушень та вини з боку позивача в простроченні сплати лізингових платежів відповідачем немає, в зв’язку з чим, немає і підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну сплату, тому суд безпідставно зменшив суму основного боргу з 74749,57грн. до 35291,41грн. та відповідним чином зменшив розмір штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань. Вважає, що ним не порушено норми чинного законодавства щодо розрахунку інфляційних витрат.   

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.07.2007 року у справі  № 28/177/09 апеляційний розгляд справи призначено на 25.09.2009 року на 15год.00хвил.

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 року у справі № 28/177/09 – без змін. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що за умовами договору сума грошових зобов’язань (розмір лізингових платежів) визначено у грошовій одиниці України – гривні. Вважає, що п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.5 п. 3.4 договору фінансового лізингу не відповідають ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.2 ст. 533 та ст. 638 Цивільного кодексу України. Звертає увагу на те, що умови договору не мають положень, відповідно до яких розмір лізингових платежів визначено у грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду №1952 від 25.09.2009 року справу № 28/177/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

          В судовому засіданні представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заперечив проти доводів заявника апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» в судове засідання не з’явився. Позивачем за первісним позовом не було повідомлено суд про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання. Враховуючи достатність матеріалів справи та апеляційної скарги для здійснення апеляційного провадження по цій справі, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за первісним позовом.

За заявою представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання, за згодою представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оголошено вступну та резолютивну частини постанови .

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача за первісним позовом, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                               ВСТАНОВИВ:

          22.07.2008р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобов’язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Згідно з п.п 3.4.1. п.3.4 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином: Sn = So * Kn / Ко, де Кп - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%; Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (надалі Банківська Установа). Сторони узгодили, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи). Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи. До моменту отримання вищевказаної довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках, коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку. *- знак множення; ------------- - знак ділення; Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору); У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США-(кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку. Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Підпунктом 3.4.2. п.3.4 договору фінансового лізингу встановлено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п.п. 3.4.1. п. 3.4 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1. Договору, за умови, що розмір Кп, зазначений у пункті 3.4.1. Договору прирівнюється до курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа по дорученню лізингодавця фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), збільшеному на 1,5%.

Підпунктом 3.4.4. п.3.4 договору фінансового лізингу встановлено, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п. 17.3. цього Договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним, податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Підпунктом 3.4.5. п.3.4 вказаного  договору передбачено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг Майно.

          Стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 74749грн.57коп. основного боргу на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.08р., 2243,67грн. пені, 280грн.50коп. 3% річних, 1303грн.22коп. інфляційних витрат, 7344грн. штрафу за неналежне виконання умов договору було предметом первісних позовних вимог.

          Предметом зустрічного позову  були вимоги про визнання недійсними підпункти 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р.

Колегія суддів вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного:

Так, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 п.3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р., оскільки, на його думку, умови договору не мають положень, відповідно до яких у зобов’язанні (розмір лізингових платежів) визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. В обґрунтування своїх доводів посилається на наступне: Розмір лізингових платежів за умовами договору визначено у гривні, отже, на думку заявника, відсутні і умови для застосування ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Також, позивач зазначає, що зміст підпункту 3.4.3 суперечить п.5 ст.254 Цивільного кодексу України відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З урахуванням зазначеного позивач вважає, що положення підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. суперечать ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.2 ст.533, ст. 638 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5  п. 3.4 договору не визначають суму грошових зобов’язань (розмір лізингових платежів) на день укладання цього договору, тому що мають посилання на обставини, які сторонам не є відомими на день укладання цього договору і таким чином, зазначеними пунктами порушується ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка передбачає, що розмір лізингових платежів, є  істотною умовою договору лізингу.

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.Волевиявлення  учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Статтею 204 вказаного кодексу встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України: 1. Підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п’ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.  У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен  встановити  наявність тих обставин, з якими закон   пов'язує   визнання  угод  недійсними  і  настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

          Як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4 та 3.4.5 п. 3.4 договору фінансового лізингу  відповідають нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

          Щодо невідповідності п.п. 3.4.3 п. 3.4 договору п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при укладенні господарських договорів сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. При укладенні договору фінансового лізингу сторони самі визначали строки оплати лізингових платежів. У разі незгоди позивач не був позбавлений права надати протокол розбіжностей щодо встановлення іншого порядку здійснення оплати.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо визнання недійсними п.п 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5 п. 3.4 договору фінансового лізингу є необґрунтованими та  безпідставними.

До того ж, як встановлено колегією суддів, відповідач не здійснив оплату лізингових платежів, що є підставою у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» для розірвання позивачем договору в односторонньому порядку. У зв’язку з неналежним виконанням умов договору, позивач звернувся до відповідача з листом №2969 від 09.06.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 27.07.2008р. Отже, договір фінансового лізингу є розірваним, у зв’язку з чим, також не вбачається підстав для визнання недійними окремих положень цього договору.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Законним є і рішення господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісних позовних вимог.

          Так, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 74749грн.57коп. основного боргу на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А  від 22.07.08р., 2243грн.67коп. пені, 280грн.50коп. 3% річних, 1303грн.22коп. збитків понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів, 7344грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є прововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу. Надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 цього ж кодексу, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач передав лізингоодержувачу майно, що є предметом лізингу, про що сторони підписали акт прийому-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконав не в повному обсязі, в наслідок чого за період з листопада 2008р. по березень 2009р., як вважає позивач виникла заборгованість у сумі 74749грн.57коп., а саме з 28.11.08р. борг у сумі 6895,5грн. (рахунок-фактура №СФ-0010910 від 28.11.2008р.) з 26.12.2008р. борг у сумі 22920,02грн. (рахунок-фактура №СФ-009417 від 26.12.08); з 28.01.09р.борг у сумі 22600,33грн. (рахунок-фактура №СФ-9000774 від 28.01.09р.), з 27.02.09р. борг у сумі 22333,72грн. (рахунок-фактура №СФ-902047 від 27.02.09р.).

          Однак, п.п 3.4.1 п. 3.4 договору, сторонами було узгоджено, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи). Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

Таким чином, наступні лізингові платежі повинні здійснюватися лізингоодержувачем з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США, про який повинен повідомляти лізингодавець протягом 3-х робочих днів.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач доказів надсилання відповідачу довідки з наступним корегуванням розміру лізингового платежу суду не надав.

Доводи позивача за первісним позовом щодо того, що відповідач повинен робити корегування наступного лізингового платежу самостійно, не відповідають умовам договору.

До того ж, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 протягом серпня 2008р. по 04.12.2008р. самостійно здійснював оплату лізингових платежів у відповідності до графіку, а саме відповідачем було сплачено 52247грн.09коп. тіла кредиту та здійснено доплат на суму 2093грн.61коп.. та переплата за листопад 2008р. у розмірі 154,16грн. (загальна сума оплати складає 54340грн.70коп.).Переплата за лізингові платежі за період з серпня по 04 грудня 2008р. складає 2247грн.77коп.

З 04.12.2008р. відповідач за первісним позовом зобов’язання щодо здійснення оплати лізингових платежів в установлених строках та розмірах відповідно до графіку не виконував, чим порушив умови договору.

Згідно із графіком сплати лізингових платежів відповідач повинен був сплатити за період з грудня 2008р. по березень 2009р. –37539грн.18коп.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, виписки банку, відповідач крім тіла кредиту за період з серпня 2008р. по грудень 2008р. здійснював доплату до договору на загальну суму 2247,77грн.

Отже, сума боргу за період з грудня 2008р. по березень 2009р. складає 35291грн.41коп.

Підстав для стягнення заборгованості з урахуванням наступного корегування на зміну курсу гривні до долару США не виникло.

При цьому, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, прострочення лізингових платежів з урахуванням наступного корегування виникло з вини позивача, а отже, і прострочення боржника не настає, оскільки зобов’язання не могло бути виконаним  внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 35291грн.41коп. за період з грудня 2008р. по березень 2009р. у відповідності до графіку.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п.11.2, 11.2.1 договору, лізингоодержувач  несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Позивач за первісним позовом просить стягнути суму пені у розмірі 2243грн.67коп. за період прострочення з 26.09.2008р. по 05.03.2009р.

Однак, ці вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного:

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів відповідач повинен був здійснити лізинговий платіж за вересень 2008р. у строк до 28.09.2008р. Відповідач здійснив оплату – 28.09.2008р. 28.09.2008р.  - неділя (вихідний день). Таким чином, відповідач повинен був здійснити платіж – 25.09.08р. Прострочення складає 3 дні.

За листопад 2008р. відповідач повинен був здійснити оплату у строк до 28.11.2008р., оплата була здійсненна 04.12.2008р. Прострочення складає – 6 днів.

Факт прострочення виконання зобов’язань щодо здійснення лізингових платежів відповідачем починається з грудня 2008р. по березень 2009р.

Таким чином, задоволенню підлягає сума пені за період прострочення з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. у розмірі 967грн.75коп.

Пунктом 8.2.1 договору фінансового лізингу передбачено, що боржник зобов’язаний щоквартально письмово інформувати кредитора про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення кредиторові звіту у формі встановленій сторонами (додаток №3 до договору).

Як свідчать матеріали справи, починаючи з третього кварталу 2008р. по 4 квартал 2008р. звіт в установленій формі боржник не надав.

Відповідно до п.11.2.3 вказаного договору, за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пунктів 8.2.1 договору, порушення умов пункту 14.7 договору боржник сплачує кредитору штраф розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання відповідного договору за кожен випадок такого порушення.

Загальна вартість майна на момент укладання договору фінансового лізингу від 22.07.2008р. №080717-93/ФЛ-Ф-А становить 367200грн.

Факт неналежного виконання умов договору доведений.

Таким чином, сума штрафу за два квартали складає 7344грн.00коп. і правомірно заявлена до стягнення з відповідача.

Також, за неналежне виконання грошового зобов’язання позивачем за первісним позовом заявлені позовні вимоги про стягнення 280грн.50коп. 3% річних та 1303грн.22коп. інфляційних втрат.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних  втрат за період прострочення з вересня 2008р. по 05 березня 2009р. складає  1303грн.22коп., сума 3% річних за період з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. складає 280грн.50коп.

З урахуванням розрахунку 3% річних за відповідний період, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 120грн.97коп.

          Наданий позивачем за первісним позовом розрахунок суми інфляційних втрат не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки інфляційні втрати розраховуються з наступного місяця після прострочення виконання грошового зобов’язання і розраховуються за цілий місяць, в той час як позивач при розрахунку застосовує окремі дні.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1303грн.22коп. необґрунтовані та безпідставні.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідача за первісним позовом 35291грн.41коп. основного боргу, 967грн.75коп. пені, 7344грн. штрафу, 3% річних у розмірі 120грн.97коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції при розгляді цієї справи та прийнятті оскаржуваного рішення, з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 49, 99, ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

     ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»,                м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 року у справі № 28/177/09 - без змін.

          Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 08.10.2009 року.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Зубкова Т.П.  Хуторной В.М.