Справа № 2-1621/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Тютюник М.С.
при секретарі Андрос М.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, 3-їх осіб: відділ опіки та піклування Шевченківської райдержадміністрації м. Запоріжжя, ОСОБА_6, про визнання права користування житловою площею у квартирі, усунення перешкод в користуванні кімнатою у квартирі,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визначення порядку користування часткою квартири в натурі та розподіл особового рахунку, який, при розгляді справи уточнила, прохаючи зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні кімнатою площею 14,9 кв.м. з балконом та допоміжними приміщеннями, зобов’язати ЖБК 283 «Комунальник 14» житлово-комунальні послуги ділити порівну між сторонами по справі, але надалі уточнила позовні вимоги, прохаючи визнати право користування нею та неповнолітньою донькою - ОСОБА_5 Геннадієвною, ІНФОРМАЦІЯ_1 житловою площею в АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні кімнатою у квартирі. В уточненому позові ОСОБА_1 зазначила, що на праві приватної власності на підставі договору дарування від 21.04.1995 року, відповідач має АДРЕСА_1. Від шлюбу з відповідачем, який згідно рішення суду від 29.12.2008 року розірвано, мають дитину ОСОБА_5 Геннадієвну, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої визначено з матір’ю. У 2007 році відповідач вибув на інше місце проживання, в спірній квартирі залишилась проживати позивачка з донькою. Однак 21 січня 2009 року, відповідач, повернувшись до квартири, почав чинити позивачці та дитині перешкоди в користуванні кімнатою 14,9 кв.м. з балконом (лоджією), оскільки вимушено проживаючи в кімнаті 12,2 кв. м. не мають можливості сушити речі, провітрити приміщення, тому що вікно кімнати виходить на балкон, вхід на який існує тільки з кімнати площею 14,9 кв.м., але яке завжди закрите, тим самим позбавляючи їх права користування кімнатою площею 14,9 кв.м. з балконом (лоджією) та іншими допоміжними приміщеннями, а саме: кухнею, коридором, туалетом, ванною кімнатою.
В судовому засіданні позивач підтримала обставини, зазначені в уточненій позовній заяві, додаючи, що прохає зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні кімнатою площею 14,9 кв.м. у спірній квартирі шляхом зняття замка з двері зазначеної житлової кімнати, не чинити перешкоди в користуванні балконом та встановленням в кімнаті площею 14,9 кв.м. столу для можливості готувати уроки дитині ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки донька має проблеми з зором, а в кімнаті, де проживає позивачка з донькою недостатньо освітлення.
Відповідач у судовому засіданні, вимоги ОСОБА_1 не визнав. В обгрунтування позиції зазначив, що є єдиним власником АДРЕСА_1, однак питання стосовно виселення позивачки та доньки не ставив. Замість чого надав ім у користування кімнату площею 12,2 кв. м., сам з ОСОБА_7 проживає у кімнаті площею 14,9 кв.м. з балконом (лоджією), коридор, кухня, туалет та ванна кімната знаходяться у загальному користуванні. Доводи позивачки щодо відсутності достатнього світла у кімнаті площею 12,2 кв. м. вважає надуманими. Прохає відмовити позивачці у задоволенні позову.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, зазначає про непорушність права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_2 та його право на власний розсуд вирішувати питання користування квартирою. Вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Третя особа ОСОБА_7 надала суду пояснення, що перебуває з відповідачем по справі у цивільному шлюбі. З зими 2009 року вона, її малолітній син та ОСОБА_3 проживають у кімнаті площею 14,9 кв.м. з балконом (лоджією) у квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_1 з донькою проживають у кімнаті площею 12,2 кв. м. У загальному користуванні знаходяться коридор, кухня, туалет та ванна кімната даної квартири. Вважає, що ОСОБА_3 надав колишній дружині та доньці достатні умови для їх проживання. Прохає ОСОБА_1 у позові відмовити.
Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні 11.09.2009 р. – ОСОБА_8 пояснила, що з метою з’ясування умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 оглядали меншу кімнату АДРЕСА_1, зазначає про задовільний стан умов проживання та навчання дитини, однак відмічає про недостатність в кімнаті освітлення. Прохає вирішити позов на розсуд суду.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 21.04.1995 року ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат площею 12,2 кв. м. та 14,9 кв.м., кухні, лоджії, ванної кімнати, туалету, коридору (с.с.12-13, 29).
Відповідно довідки ЖБК- 283 «Комунальник 14» (а.с.5, 37) - в квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1, ОСОБА_5.
Відомості паспортів позивачки та відповідача свідчать про їх реєстрацію по зазначеній адресі: квартира АДРЕСА_2.
Сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 30.04.1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.7). Наявність дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8). Рішенням суду від 29.12.2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, а місцем проживання дитини ОСОБА_5 встановлено з матір’ю ОСОБА_1 (а.с.9). Судом встановлено, що позивачка вселилася у спірну квартиру як член сім'ї власника квартири . Після розірвання шлюбу угоду про порядок користування житловим приміщенням сторони не укладали. На час подачі позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжувають проживати в спірній квартирі АДРЕСА_2 , яка є постійним місцем проживання позивачки та дитини ОСОБА_5, позивачка сплачувала житлово-комунальні послуги за користування спірною квартирою, що підтверджується квитанціями (а.с.40-42). Іншого житла позивач не має. За час перебування у шлюбі сторони у спірній квартирі зробили перебудову, тим самим закривши вихід на балкон з кімнати площею 12,2 кв. м. Зазначені факти визнані сторонами, тому, відповідно вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідача та його представника з приводу можливості одноособового користування відповідачем спірної квартири з приводу того, що позивачка на час розгляду справи не є членом власника квартири. Так, у відповідності до ч.4 ст. 156 ЖК України - припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користування займаним приміщенням. Вимоги ч.1 ст. 176 СК України- зобов'язують батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Отже, зі змісту зазначених норм та встановлених обставин справи, позивач та неповнолітня ОСОБА_5 мають право користування спірною квартирою. Зазначене право позивача та неповнолітньої ОСОБА_5 на користування квартирою не позбавляє відповідача права володіння, користування та розпоряджання належним йому на праві власності майном. Крім того, сторонами не укладалась угода про порядок користування спірною квартирою після розірвання шлюбу. Наведений факт підтвердив у судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3, який зазначив, що до січня 2009 року позивачка та донька проживали в спірній квартирі у кімнаті площею14,9 кв.м. з балконом. Однак він переніс їх речі у кімнату меншою площею, з якої відсутній вихід на балкон. Двері вітальної кімнати зачинив на ключ, оскільки оселився в кімнаті з гр. ОСОБА_7 та її малолітнім сином. Пояснення позивача та відповідача з цього приводу підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.10) та поясненнями третьої особи ОСОБА_7 Суд не приймає до уваги пояснення відповідача та третьої особи ОСОБА_7 з приводу не можливості сумісного проживання з позивачкою в квартирі, оскільки згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справу в межах, заявлених вимог, питання про виселення позивачки не ставиться, ОСОБА_7 на час розгляду справи реєстрації у спірній квартирі не має, має на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, про що зазначила у судовому засіданні та надала довідку, відсутність реєстрації не позбавляє її права користування належним їй приміщенням.
Таким чином, суд прийшов до висновку щодо відсутності вирішення питання між сторонами по справі стосовно порядку користування спірною квартирою, оскільки позивачка з дитиною були виселена відповідачем з однієї кімнати до іншої у примусовому порядку, на що позивачка не погоджувалась, оскільки позбавлена права користування балконом. Тому, сторони нарівні мають право користування спірною квартирою. Стосовно вимог позивачки щодо усунення перешкод шляхом встановлення письмового столу дитини до вітальної кімнати спірної квартири саме у зв’язку з незадовільним освітленням місця для навчання дитини у кімнаті площею 12,2 кв. м. суд виходить з наступного. Відповідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї ОСОБА_1 від 10.06.2009 року (а.с.70) - в кімнаті недостатньо освітлення. Однак, у судовому засіданні представник органу опіки та піклування ОСОБА_8, за присутності якої складався акт, зазначила про відсутність у неї та у ОСОБА_9 освіти для встановлення даного факту, висновок був зроблений на підставі особистих вражень. Згаданий висновок спростовується протоколом Шевченківської СЕС м. Запоріжжя проведення досліджень освітленості робочого місця за № 86 від 03.07.2009 року (а.с.83), згідно якого освітлення на робочій поверхні відповідають державним стандартам. Крім того загальне освітлення кімнати більше за нормативне значення. Також позивачка, прохаючи про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням, зазначає про користування нею та дитиною корисною площею: кухнею, ванною кімнатою, туалетом, коридором, підтверджує про наявність у неї ключів від вхідної двері квартири. Та пояснює про відсутність перешкод з боку відповідача в користування згаданою корисною площею як до подачі позову до суду так і при розгляді справи у суді. Виходячи з встановлених фактичних обставин справи , суд вважає за необхідне відмовити позивачці у згаданій вище частині позовних вимог. В ирішуючи питання з приводу стягнення судових витрат, суд виходить з наступного. Понесення позивачем витрати, які відповідно вимог ст. 79 ЦПК України належать до судових, у вигляді сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп., витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 130 грн. підтвердженні документально: квитанціями, договором про надання юридичних послуг (а.с.1,2,38,99). Водночас, з огляду на вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України – при частковому задоволені позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд виходить з кількості задоволених вимог, що становить 67 % від заявлених вимог. Керуючись ст. 156 ЖК України, ч.1 ст. 176 СК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Цивільний позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, 3-їх осіб: відділ опіки та піклування Шевченківської райдержадміністрації м. Запоріжжя, ОСОБА_6 про визнання права користування житловою площею у квартирі, усунення перешкод в користуванні кімнатою у квартирі – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.
Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні житловою площею у квартирі АДРЕСА_2, шляхом зняття замка з двері житлової кімнати площею 14,9 кв.м. та не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_5 балконом, розташованим у квартирі АДРЕСА_2.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені судовий збір в розмірі 05 грн. 70 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 05 грн. 25 коп. та судові витрати в розмірі 87 грн. 10 коп. за надання правової допомоги.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії скарги до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий у справі суддя: Тютюник М.С.