Справа № 2-а-3279/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2009 року Деснянський районний суд міста Чернігова
у складі судді Бечка Є.М.,
при секретарі Приходько Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
04.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача по виплаті їй доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік, зобов’язання нарахувати і виплатити заборгованість за 2008 рік в розмірі 1737 грн. 90 коп., просила справу розглянути у її відсутність.
У судове засідання позивач не з’явилась, про розгляд справи сповіщалась.
Відповідач явку представника не забезпечив, при цьому надіслав письмові заперечення в яких зазначив, що здійснюючи нарахування і виплату позивачу доплати до пенсії він керувався положеннями законів України про Державний бюджет на 2006-2007 роки, якими не передбачалося здійснення доплати до пенсії особам, що мають статус «Дитина війни», а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік було встановлено наступні розміри доплати до пенсії: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Крім того зазначив, що вказана доплата здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру. Відповідач також наполягав на застосування річного строку звернення до адміністративного суду і у зв’язку з вищевикладеним просив у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач народилася 09.02.1945 року і є громадянкою України. Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) вона, як дитина війни, має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
У 2008 році відповідач здійснював виплату позивачу зазначеної доплати в значно меншому розмірі, зокрема:
- у січні – березні – по 47 грн.;
- у квітні – червні – по 48 грн. 10 коп.;
- у липні – вересні – по 48 грн. 20 коп.;
- у жовтні – грудні – по 49 грн. 80 коп.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року доплата до пенсії виплачувалася позивачу у розмірі встановленому для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22.05.2008 року стаття 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції.
Однак, і з травня 2008 року відповідач виплачував позивачу надбавку до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, зокрема: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп., щомісячно.
Такі дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абз. 2 частини 3 статті 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Разом з тим, враховуючи, що позивач звернувся до суду 04.08.2009 року, що відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цих строків, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності в один рік до спірних правовідносин.
Зазначене є підставою для задоволення позову щодо визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу доплати до пенсії частково, в період з серпня по грудень 2008 року включно, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити за вказаний період заборгованість за відрахування вже сплаченої суми, з відмовою в частині позовних вимог за період з січня по травень 2008 року включно.
Керуючись статтями 99, 100, 158 – 163, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду країни в Деснянському районі міста Чернігова по виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії в період з серпня по грудень 2008 року включно, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова здійснити перерахунок розміру доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з серпня по грудень 2008 року включно, та виплатити їй заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми.
В частині вимог за період з січня по липень 2008 року включно – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Суддя: