Справа № 2-а-3207/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Деснянський районний суд міста Чернігова
у складі судді Бечка Є.М.,
при секретарі Приходько Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
28.07.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача по виплаті йому доплати до пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік, про зобов’язання нарахувати і виплатити заборгованість за 2008 рік в розмірі 1737 грн. 90 коп., просив справу розглянути у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи сповіщався.
Відповідач явку представника не забезпечив, при цьому надіслав письмові заперечення в яких зазначив, що, здійснюючи нарахування і виплату позивачу доплати до пенсії, він керувався положеннями законів України про Державний бюджет на 2006-2007 роки, якими не передбачалося здійснення доплати до пенсії особам, що мають статус «Дитина війни», а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік було встановлено наступні розміри доплати до пенсії: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Крім того зазначив, що вказана доплата здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру. Відповідач також наполягав на застосування річного строку звернення до адміністративного суду і у зв’язку з вищевикладеним просив у задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутність його представника.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач народився 16.04.1932 року і є громадянином України. Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) він, як дитина війни, має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
У 2008 році відповідач здійснював виплату позивачу зазначеної доплати в значно меншому розмірі, зокрема:
- у січні – березні – по 47 грн.;
- у квітні – червні – по 48 грн. 10 коп.;
- у липні – вересні – по 48 грн. 20 коп.;
- у жовтні – грудні – по 49 грн. 80 коп.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року доплата до пенсії виплачувалася позивачу у розмірі встановленому для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22.05.2008 року стаття 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції.
Однак, і з травня 2008 року відповідач виплачував позивачу надбавку до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, зокрема: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп., щомісячно.
Такі дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абз. 2 частини 3 статті 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Разом з тим, враховуючи, що позивач звернувся до суду 23.07.2009 року, а відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України; що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цих строків, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності в один рік до спірних правовідносин.
Зазначене є підставою для задоволення позову щодо визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу доплати до пенсії в період з липня по грудень 2008 року включно, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити за вказаний період заборгованість за відрахування вже сплаченої суми, частково, з відмовою в частині позовних вимог за період з січня по червень 2008 року включно.
Керуючись статтями 99, 100, 158 – 163, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду країни в Деснянському районі міста Чернігова по виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії в період з липня по грудень 2008 року включно, в розмірі, меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова здійснити перерахунок розміру доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з липня по грудень 2008 року включно, та виплатити йому заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми.
В частині вимог за період з січня по червень 2008 року включно – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Суддя: