Справа № 11-330/2009 рік Головуючий суду 1-ї інстанції
Категорія ч.1 ст. 187, суддя Самчишина Н.В.
ч.1 ст. 125 КК України Доповідач апеляційної інстанції
Хомік І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Хоміка І.М.
суддів: Дзюби Ф.С., Пісного І.М.
за участю прокурора: Данчука В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Соснівка Шумського району Терпопільської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 20.11.2002 р. Шумським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
- 23.09.2003 р. Шумським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 263 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Засуджений за ч.1 ст. 187 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 125 КК України - громадські роботи на строк 200 годин.
У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріального шкоди 200 грн.
19 грудня 2008 року близько 20 години в с. Шевченкове, Жовтневого району Миколаївської області по вул. Інтернаціональна, 30, де у времянці проживав ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з ціллю заволодіти чужим майном, взяв кухонний ніж, зайшов в житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою, де знаходились його мати ОСОБА_3, сестра ОСОБА_4 з двома малолітніми доньками.
З цією ціллю, знаходячись в будинку, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 схопив її за шию та приставив до шиї ОСОБА_4 кухонний ніж, з погрозою застосувати фізичне насилля, вимагаючи від неї передачі 200 грн.
Злякавшись за життя доньки ОСОБА_4, а також за життя та здоров'я онуків, ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 гроші в сумі 200 грн., з якими останній вийшов з будинку і далі розпорядився на свій розсуд.
В той же день близько 21 години ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, знову прийшов в будинок, підійшов до дитячого ліжка, в якому спала малолітня ОСОБА_4 і став тягнути ліжко, із-за чого дитина розплакалась. На вимогу своєї матері ОСОБА_3, припинити свої дії, ОСОБА_1 схопив малолітню ОСОБА_4 на руки і, вибіг із будинку, забіг у времянку. Знаходячись за місцем свого проживання у времянці, ОСОБА_1 умисно наніс малолітній ОСОБА_4 удари в область обличчя та голови.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 малолітній ОСОБА_4 причинені тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду та призначити більш м'яке покарання, призначене судом першої інстанції, мотивуючи тим, що в основу вироку не можуть бути покладені показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_3 оскільки вони не відповідають дійсності та були надані під впливом співробітників міліції. Вважає їх показання неправдивими, посилаючись на їх зацікавленість в його засудженні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, і є правильним.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі заперечує свою причетність до завдання тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_5 за зазначених у вироку обставин доведена матеріалами досудового слідства, які з достатньою повнотою перевірені в судовому засіданні.
За даних, що містяться у висновках судово-медичної експертизи №37 від 16.02.2009 р. вбачається, що у малолітньої ОСОБА_5 виявлені ушкодження у вигляді 4-х крововиливів в лівій висковій області, на нижній віці лівого ока, на лівій щоці.
Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів за механізмом удару, можливо, в строк і при обставинах, вказаних в вироку суду.
На досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_4, сестра засудженого, та свідок ОСОБА_3, мати засудженого пояснили, що саме ОСОБА_1 наніс малолітній ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Ці свідчення вони підтвердили і у заявах від 07.04.2009 р. про неможливість з'явитись в судове засідання.
Із матеріалів справи вбачається, що слідчими органами і судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 та ч.1 ст. 125 КК України судом кваліфіковано правильно відповідно до встановлених обставин справи.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то суд відповідно до вимог ст. ст. 65, 70 КК України врахував як характер і тяжкість вчинених ним злочинів, так і дані, що характеризують особу засудженого за місцем проживання негативно, та те, що раніше судимий. Крім того враховано й вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відносно малолітньої дитини.
Підстав вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, колегія суддів не вбачає. Немає підстав і для пом'якшення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України.
А тому призначене засудженому покарання є справедливим і достатнім для його виправлення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 без змін.
Головуючий:
Судді: