Справа №2-302/09

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                                  іменем України

07 жовтня 2009 року  Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:            

                                                 головуючого судді -  І.А. Смаль

                                                 при секретарі – І.В. Шуляр

               з участю позивача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, відповідачки  зайченко  Т.А. представника третьої особи  ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Сосниця цивільну  справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору,-

                                                              В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, мотивуючи позов тим, що 31 травня 2009 року в приміщенні магазину де працювала ОСОБА_3    була проведена ревізія, згідно акту ревізії, була встановлена недостача в сумі двадцять одна тисяча п'ятнадцять гривень сім копійок (21015,07 грн.). Після встановлення факту нестачі вона була змушена прийняти рішення та звільнити відповідачку відповідно до п.2 ст..41 Кодексу законів про працю України, а саме винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до п.17 трудового договору був зроблений запис про причини звільнення відповідачки з роботи.

У зв'язку з тим, що відповідачка відмовилась підписати трудовий договор, Сосницький районний центр зайнятості населення не може зняти договір з реєстрації.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги ,в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві .

            Відповідачка в судовому засіданні  позов не визнала та пояснила, що вона не допускала нестачі. Крім того, вона написала 20 травня 2009 року заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

            Представник третьої особи Сосницького районного центру зайнятості населення  в вирішенні спору покладається на розсуд суду та пояснив, що центр зайнятості населення виступає як посередник між фізичною особою підприємцем та найманим працівником і проводить реєстрацію трудових договір і зняття їх реєстрації за дотриманням певних умов.

            Заслухавши пояснення сторін  та дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає що  позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних міркувань.

    В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2008 року сторони уклали трудовий договір, відповідно до якого відповідачка  прийнята на роботу продавцем на невизначений строк. Даний договір  відповідно до ст..24-1 КЗпП  України  був зареєстрований  в Сосницькому районному центрі зайнятості населення.  (а.с.6-7)

           Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те ,що відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачка несе відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей  (договір про  повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.12.2008 року ) ,і з її вини була допущена нестача, що підтверджується          відомостями  результатів інвентаризації товарів, матеріалів, тари, грошових коштів в торгівлі від 02.06.2009 року (а.с.8,22-79).

       З пояснень позивача та запису в пункті 17 трудового  договору вбачається , що відповідачка була звільнена з роботи в зв»язку з втратою довіри на підставі  п.2 ст.41 КЗпП України.

Положення статті  41 КЗпП України передбачають можливі випадки розірвання трудового договору з   ініціативи  власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

 Виходячи з цього розірвання трудового договору відбувається за ініціативою власника (роботодавця) в односторонньому порядку і згода працівника на розірвання трудового договору непотрібна.  

          В зв’язку з цим позовні вимоги позивача щодо розірвання трудового договору не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в даному випадку, зокрема, роботодавця.

           Відповідно до ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

              Таким чином,суд оцінивши в сукупності надані докази, вважає необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.      

              Керуючись ст..24-1,  п.2 ст.41 КЗпП України , ст.215 ЦПК України,суд,-

                                                                  В И Р І Ш И В:        

У задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору відмовити .

          Рішення  може бути оскаржене в апеляційний суд Чернігівської області  через  Сосницький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення  та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

        Головуючий: