КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.09.2009                                                                                           № 39/44

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з"явився

 від відповідача -Бондар Д.В. ( за довіреністю)

від 3-ї особи : предстанвик  не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія  "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2007

 у справі № 39/44 (суддя  

 за позовом                               Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія  "Київводоканал"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           АКБ "Укрсоцбанк"

 про                                                   стягнення 9173,27 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 У вересні  2007 року позивач звернувся з позовом  до Господарського суду м. Києва  про  відшкодування шкоди, заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди в розмірі  9 173,27 грн.   

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2007   позов задоволено повністю.           

          Відповідач  не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте рішення, та прийняти нове рішення яким відмовити  у задоволенні  позову.     

            Апелянт посилається на те, що судом  першої інстанції  неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме скаржник зазначає, що  Звіт № 369, який був взятий до уваги судом першої інстанції,  не є  належним доказом, оскільки  проведення оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, доручено спеціалісту, а не судовому експерту.

          Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу  в якому просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,  колегія встановила наступне.

          19.09.2005 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю транспортного засобу “Volkswagen Polo”, державний реєстраційний номерний знак № 700-05 КМ, який належить Полозенко Т.Г., під керуванням Полозенко Т.Г., та транспортного засобу “ГАЗ 3307”, державний реєстраційний номерний знак № 9111 КИУ, який належить ВАТ “АК “Київводоканал”, яким керував Гульчак Ф.І.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 14.10.2005р. № 3-20552 (т.1 а.с.20) винним у скоєні вищезазначеної ДТП визнано водія (ВАТ “АК “Київводоканал” ) Гульчака Ф.І.

Як вбачається з матеріалів ДТП автомобілю марки “Volkswagen Polo”, державний реєстраційний номерний знак № 700-05 КМ, було завдано шкоду, згідно з звітом № 369 (т.1 а.с.21), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, склала 9849,91 грн.

01.10.2003  між Полозенко Тетяною Георгіївною та ВАТ Страховою компанією “Укрсоцстрах” (правонаступником якого є ВАТ НАСК “Оранта” (позивач), відповідно до укладеного між ВАТ “Страхова компанія “Укрсоцстрах” та ВАТ НАСК “Оранта” договору на придбання сукупних активів № 2-1-07/300-04 від 31.12.2004р та Київською міської філією АКБ “Укрсоцбанк” було укладено договір № В010-321/03/СТ страхування заставлених засобів наземного транспорту (т.1 а.с.8,18), оформлений Сертифікатом № 1, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб - автомобіль марки “Volkswagen Polo”, державний реєстраційний номерний знак 70005 КМ.

Пунктом 1.1. договору № В010-321/03/СТ страхування заставлених засобів наземного транспорту від 01.10.2003р. предметом цього договору є страхування страховиком засобів наземного транспорту, що належать страхувальнику, визначених в Сертифікатах (Додаток № 2 до цього договору, який є невід‘ємною складовою частиною), які оформлюються на підставі Заяви страхувальника (Додаток № 1 до цього договору, який є невід‘ємною складовою частиною), та містять суттєві умови страхування кожного окремого засобу наземного транспорту (зокрема, страхова сума, термін страхового захисту, розмір страхового платежу тощо) (п. 1.2.).   

        Як зазначено в  Сертифікаті № 1 до страхових ризиків відносяться: пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, противоправних дій третіх осіб, пожежі, ураження блискавкою, стихійних явищ (смерч, ураган, буря, тайфун, схід лавини, обвал, зсув, сель, повінь, паводок, злива, градобій, землетрус, осідання грунту), несподіваної дії непередбачених фізичних сил.

Відповідно до матеріалів справи автомобіль марки “Volkswagen Polo” був застрахований позивачем на підставі договору № В010-321/03/СТ страхування заставлених засобів наземного транспорту від 01.10.2003 (т.1 а.с.8). Пунктом 1.5. вказаного договору вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена у Сертифікаті.

В даному договорі зазначено, що страхувальник призначає вигодонабувачем: Київську міську філію АКБ “Укрсоцбанк”. Позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9173,27 грн. (т.1 а.с.36) на користь вигодонабувача - Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, відповідно до платіжного дорученя: № 011247 від 20.10.2005р. на суму 9173,27 грн. (т. 1 а.с.38) в якому зазначено, що дане страхове відшкодування здійснено згідно договору страхування № В010-321/03/СТ від 01.10.2003 р., Сертифікату № 1 та страхового акту № СТ-05-2155/1 від 12.10.2005р. (Полозенко Т.Г.).

04.06.2008 в процесі розгляду апеляційної скарги, представник відповідача надав письмове клопотання про  призначення  автотоварознавчої експертизи.

На підставі ч.1 ст. 41, ч.2 ст. 79 ГПК України  клопотання відповідача було задоволено апеляційним господарським судом, призначено судову автотоварознавчу експертизу, в зв’язку з чим апеляційне провадження у справі було зупинено.

         

          З висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6015 від 15.06.2009, що була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що матеріальний збиток  заподіяний  власнику автомобіля “Volkswagen Polo” державний реєстраційний  знак № 700-05 КМ, внаслідок  ДТП, що сталася 19.09.2005, з урахуванням   зносу цього автомобіля  та втрати товарного  виду складає 8552,14 грн. (т. 2 а.с.32)

          Колегія суддів, відповідно до ст. 43 ГПК України, приймаючи до уваги  висновок судової автотоварознавчої експертизи, прийшла до висновку, що  рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 слід змінити, стягнути з відповідача в порядку регресу  8552,14 грн. шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

          

       За змістом ст. 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналогічний зміст вищезазначеної статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.

        Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Як визначено ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Враховуючи ту обставину, що винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 19.09.2005 року у м. Києві визнано водія Гульчака Ф.І., який керував автомобілем марки “ГАЗ 3307”, що належить відповідачеві, позивач правомірно звернувся до відповідача за відшкодуванням шкоди.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду.

          Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ВАТ „Акціонерна компанія  „Київводоканал” слід задовольнити частково, рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 слід змінити, позов задовольнити частково, стягнути з відповідача в порядку регресу  8552,14 грн. шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

          

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу   ВАТ „Акціонерна компанія  „Київводоканал”   задовольнити частково.

  Рішення Господарського суду  м. Києва  від 22.10.2009 р. по справі №39/44 змінити.

  Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:

  „Позов задовольнити  частково.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”  (01015, м. Київ, вул.  Лейпцизька, 1-А; код  ЄДРПОУ № 03327664;) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ № 00034186; рахунок № 26509001000013 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 300023) 8552,14 грн. (вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят дві гривні 14 копійок ) заподіяної шкоди, 102 (сто дві) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

          Доручити  Господарському суду м. Києва  видати наказ.

          Матеріали справи  № 39/44 повернути   Господарському суду м. Києва.  

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді