Справа 2а-1578/ 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2009 року смт. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Нєвєров І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в селищі Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської РДА про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення сум невиплаченої одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, отримує пенсію. 24.06.2009 р. він звернувся із заявою про нарахування і виплати належної йому суми одноразової компенсації та суми щорічної допомоги на оздоровлення до Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської РДА,оскільки у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи: інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. Крім того, він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується інвалідам III групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії, тому просить визнати цю відмову неправомірною.
Від Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської РДА надійшло заперечення, в якому позов не визнано у зв’язку з тим, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. А тому пенсія призначена та виплачена вірно.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Мною встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми одноразової компенсації у зв'язку з втратою здоров'я, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, та допомоги на оздоровлення відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже, предметом даного спору є право особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда ІІІ групи, на одержання від держави у відповідному розмірі одноразової компенсації у зв'язку з втратою здоров'я та щорічної допомоги на оздоровлення. 24.06.2009 р. позивач звернувся із заявою про нарахування і виплати належної йому суми одноразової компенсації та суми щорічної допомоги на оздоровлення до Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської РДА. 15.07.2009 р. листом № 837 відповідач надав йому відповідь про те, що при визначенні розміру одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення ним було застосовано постанови КМ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року N 562 та «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року N 836.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Нормами ст. 48 цього закону передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам III групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а щорічна допомога на оздоровлення - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. Ч.1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим Законом Кабінет Міністрів України не був уповноважений зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Такі розміри одноразової компенсації втрати здоров'я та щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалого часу не змінювалися, не дивлячись на те, що мінімальна заробітна плата постійно збільшувалась, а тому є такими, що не відповідають розміру, встановленому Законом.
За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок, що позивач має право на призначення одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду III групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а щорічна допомога на оздоровлення - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Не беру до уваги посилання відповідача на те, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону. Зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, обґрунтованим є висновок щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та N 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Керуючись ч.2 ст.19, ч. 1 ст. 46 Конституції України, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 р., ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 р., ст. ст. 158-163 КАСУ, -
П О С Т А Н О В И В :
Позові вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення України Іваничівської РДА щодо невиплати у повному розмірі одноразової компенсації і щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1., як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 797-XII.
Визнати за ОСОБА_1. право на отримання одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а щорічної допомоги на оздоровлення - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 797-XII.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.М.Нєвєров