Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Мельник В.В., при секретарі - Поночковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними і стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в якому просила суд хвалити рішення, яким : прийняти адміністративний позов до розгляду; визнати дії відповідача щодо відмови здійснення перерахунку та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача зробити перерахунок та доплату по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за серпень 2008 року - грудень 2009 року в розмірі 7935, 63 грн.; зобов’язати відповідача провадити щомісячні виплати допомоги г догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до закінчення періоду її отримання, тобто до 01 липня 2011 року включно, або до часу припинення виплати цієї допомоги, якщо це станеться до трьохріччя дитини, в розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка у заяві зазначила, що у відповідності до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вона перебуває на обліку у відповідача, так як 02 липня 2008 року у неї народилася дитина ОСОБА_2. Відповідачем як органом, що призначає та здійснює виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з розміром зазначеної допомоги вона не погоджується. Позивачка вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», порушують її конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку материнства і соціальний захист.

В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги зазначивши що строк звернення до суду нею не пропущений і причина звернення у 2009 році за захистом порушених прав щодо виплат 2008-2009 року є поважною. Крім того надала до суду заяву про внесення змін у позові у зв’язку із самостійно вияв шими помилками, де вказала на помилки допущені у позовній заяві. Доповнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на доводи наведені в позовній заяві, доповненні до позовної заяви та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача надала суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, так як відповідно до діючого у 2008-2009 році законодавства позивачка не має права на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вказаному нею у позові розмірі. Таким чином, позивачці була призначена та виплачувалась вказана допомога в розмірі, що передбачений діючим на той час законом. Просила у позові відмовити. Вважає, що позивачка пропустила річний строк передбачений КАС України, для звернення до суду за захистом її прав, який обчислюється з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, наполягала на застосуванні позовної давності. Крім того, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, та інші документи в їх сукупності, враховуючи те, що суд роз’яснив позивачці право на зміну, доповнення, уточнення заявлених вимог та наслідки невиконання вказаних процесуальних дій та роз’яснив положення ст. 73 КАС України, доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі підстави.

Судом встановлено що між сторонами склалися правовідносини, врегульовані Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року, з послідуючими змінами і доповненнями, позивачка є отримувачем державної допомоги у зв'язку з народженням дитини. При цьому підстави для провадження виплат, строки виплат сторонами не оспорюються.

Позивачка з 15 серпня 2008 року перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради, оскільки 02 липня 2008 року у позивачки народилась дитина - ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового м імуму для дітей віком до 6 років. Згідно п. З Прикінцевих положень вказаного Закону допомога повинна сплачуватись у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 50 % цього прожиткового мінімуму з 01.01.2006 року.

Однак Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і ст. 15 вказаного Закону викладено у такій редакції: „Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень”. П. З розділу VIII Прикінцеві положення Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до-деяких законодавчих актів України” передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців”.

ОСОБА_3 ніким не оскаржений, не скасований і набув чинності, тому відповідач вірно застосував його при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх призначення.

Згідно довідки щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною (а.с.28) відповідач сплачував в вересні - грудні 2008 року позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130 грн. на місяць.

Таким чином суд вважає що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача, зобов’язання зробити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2008 рік не підлягають задоволенню.

Що стосується аналогічних вимог за 2009 рік, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Закону України «Про Д ржавний бюджет України на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (в редакції від 18 лютого 2009 року) допомога, по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між : з 01 січня 2009 року - 75 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї розрахунку на одну особу за попередні ш' тгь місяців, але не менш як 130 грн.

Згідно довідки щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною (а.с.28) відповідач сплачував в січні - грудні 2009 року позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною у розмірі січень-червень 2009 року - 130 грн., липень -жовтень 2009 року - 295,08 грн., листопад-грудень 2009 року - 351,33 грн.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив : «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим ці г актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії законну в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Тому суд вважає, що саме закон України-«Нро Державний бюджет України на 2009 ріюГє” пріоритетним та підлягає застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин.

Крім того вирішення питання про відповідність Конституції України ч. 2 ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», належить виключно Конституційному Суду України, що прямо передбачено ст. 147 Конституції України.

Конституційний Суд України не визнав такими, що не відповідають Конституції України, ч. 2 ст. 46 Закону України «Про Держави, й бюджет України на 2009 рік» та п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

Тому підстав для визнання неправомірними дії відповідача щодо призначення, виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також перерахунку та стягнення сум державної допомоги по догляду за дитиною за період 2009 рік немає.

Необгрунтованими є також вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачці у майбутньому тобто до 01 липня 2011 року включно, або до часу припинення виплати цієї допомоги якщо це станеться до трьохріччя дитини в розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних, так як права позивачки на отримання у майбутньому щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством України розмірі ще не було порушено відповідачем, крім того вжиття цього способу захисту прав позивача є непридатним для запобігання владній діяльності, яка ще не розпочалася. Обов'язок із вчинення дії суд не може ставити у залежність від обставини яка може наступити, а мож і не наступити у майбутньому, що узгоджується з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 11 від 29 грудня 1976 року яким визначено, що „резолютивна частина рішення повинна мати ... безумовні висновки по суті розглянутих вимог...”

Згідно ст.. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже необхідною умовою звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення права, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно- правових відносин. За результатами розгляду даної справи факту такого порушення не встановлено, таким чином у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином суд з'ясувавши обстав ни справи та перевіривши їх доказами вважає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку відповідачем була призначена правомірно у розмірах, які передбачені діючим законодавством і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд повинен врахувати вимогу відповідача щодо застосування позовної давності, відповідно до ст. 91 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причину пропуску строку звернення до суду та встановлення порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України.

Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було опубліковано в «Офіційному віснику України» 06.06.2008 року № 38 і саме з цієї дати позивачка дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та мала можливість звернутися до суду з адміністративним пс эвом.

Суд вважає що підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду немає, позовна давність повинна бути застосована по справі, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладепе. керуючись-шчст.-2, 6, 9;-69.А>4: 104т і~59, 160,' І63“КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними і стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.

Заяву на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення .

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

В.В. Мельник