АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1685/2011 р. Головуючий і інстанції: Іващенко С.О.

Категорія: соціальні Доповідач: Солодков A.A.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Солодкова A.A.,

суддів: - ОСОБА_1, Піддубного,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова про перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має правовий статус дитини війни, -

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вона зазначила, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на вказані обставини, просила поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) у Фрунзенському районі м. Харкова здійснити перерахування такої доплати за 2007 рік.

Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2010 року позов задоволено частково. Бездіяльність Управління ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова визнана протиправною. На Управління ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 та провести відповідні виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року з урахуванням фактично сплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі Управління ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності свого представника.

ОСОБА_2 постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України постанова в частині відмови в позові судом апеляційної інстанції не переглядається.

Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 р. №19-рп/10, яким пункт 2 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 р. № 1691- VI визнано неконституційним.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-1V встановлено правовий статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-ІV не була зупинена.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що управління ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV на висновки суду не впливають.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.

Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не ґрунтуються на матеріалах справи.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.

Керуючись ч.1 ст.195, ст. 195-1, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова - відхилити.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: