Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Судця Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельник В.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації про стягнення суми недоотриманої разової грошової допомоги яка виплачується до 5- го травня, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адмі стративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області в якому просив суд :

-визнати не пропущеним річний строк звернення до суду за захистом порушеного права за 2007 - 2009 роки; визнати дії відповідача по виплаті йому сум разової грошової допомоги, що виплачується до 5 травня за період 2007-2009 роки неправомірними, такими що не відповідають ст.. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

-стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму разової грошової допомоги, що виплачується до 5-го травня за 2007-2009 роки в розмірі 6015 грн. 30 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що має статус ветерана війни - учасника бойових дій, тому відповідно дост. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарант ії, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

На 05 травня 2007 року мінімальна пенсія за віком становила - 410,06 грн., сума виплати у зв'язку з цим повинна була дорівнювати 2050,30 грн., однак фактично йому було виплачено 280 грн. Заборгованість склала - 1770,30 грн.

На 05 травня 2008 року мінімальна пенсія за віком становила - 481 грн., сума виплати у зв'язку з цим повинна була дорівнювати 2405 грн., однак ф тично йому було виплачено 310 грн. Заборгованість склала -2095 грн.

На 05 травня 2009 року мінімальна пенсія за віком становила - 498 грн., сума виплати у зв'язку з цим повинна була дорівнювати 2430 грн., однак фактично йому було виплачено 340 грн. Заборгованість склала -2150 грн.

Загальна заборгованість по виплаті разової грошової допомоги за 2007 - 2009 роки складає - 6015,30

грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала суду заперечення проти позову в яких зазначила, що Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації оскільки є неналежним відповідачем, так як Управління не є розпорядником бюджетних коштів для виплати щорічної допомоги ветеранам війни, не проводить нарахування та виплату даного виду допомоги, виплату разової грошової допомоги до 5-го травня позивачу здійснює Центр по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Просила суд розглянути ' справу без її участі.

Згідно положень ч. З ст. 122 КАС У краї і, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на такі підстави.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у відповідача як учасник бойових дій.

Згідно відповіді Центру поштового зв’язку № 7 Дніпропетровської дирекції УДППЗ „Укрпошта” від 21.10.2010 року № 01-128 позивачем як учасником бойових дій групи було отримано: щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань до 9 Травня в наступних розмірах: за 2007 рік ( 24.04.2007 р) - 280 грн.; за 2008 рік ( 18.04.2008 р.) - 310 грн.; за 2009 рік (16.04.2009 р.) -340 грн.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог по виплатам за 2007 рік, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998 року) учасниі м бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", який набрав чинності 101.01.2007 року, у 2007 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалась у розмірі 280 гри. Пунктом 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була зупинена в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.

Тобто на період виникнення відносин в частині спору, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної разової грошової І допомоги до 5 травня.

Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна рада України є єдиним органом законодавчої влади в " Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Кс ституцією України зазначив : "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової ' сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з викладеного, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) ст. 29 та п.13 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік".

Між тим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги за 2007 рік не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного суду мають перспективну дію.

Вищеназване рішення Конституційного Зуду України було ухвалено 09.07.2007 року і саме з цього часу втратили свою чинність окремі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", які були визнані неконституційними.

Отже спірні відносини які є предметом розгляду до 09 липня у 2007 році регулюються відповідно до ст. 29 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-4 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а після цієї дати і до 30 вересня 2007 року, коли позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст.17-1 Закону України № 3551-ХІІ) - статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем з одержанням 24.04.2007 року, у період до 09 липня 2007 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 280 грн. було реалізовано право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році.

Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог ч.2 ст. 1 9 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимог позивача по виплатам за 2008 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998 року) учасникам бойових дій до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний "юджет України на 2008 рік" були внесені зміни до вищезазначеного Закону, яким встановлено, іщ, щорічна допомога до 05 травня відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплачуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України „Про Державний бюджет України".

Відповідачем була нарахована та виплачена позивачеві в квітні 2008 року допомога до 5 травня в сумі 310 грн. згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такими,

що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" в тому числі і в частині ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захі гу".

Між тим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги за 2008 рік не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правов акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Вищеназване рішення Конституційного Суду України було ухвалено 22.05.2008 року і саме з цього часу втратили свою чинність окремі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", які були визнані неконституційними.

Виплати допомоги позивачу ОСОБА_1 були здійснені 18 квітня 2008 року в сумі 310 грн., тобто до винесення рішення Конституційним Судом України на підставі діючих на той час норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, не вбачається правових підстав для визнання дій відповідача протиправними оскільки на час проведення виплат позивачеві, відповідач діяв на підставі норм Законів які були чинними у цей період.

Крім того приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд вважає що необхідно застосувати позовну давність, відповідно до ст. 91 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причину пропуску строку звернення до суду та встановлення порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України.

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано в «Офіційному віснику України» 27.07.2007 року № 52 і саме з цієї дати позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та мав можливість звернутися до суду з адміністративним позовом.

Суд вважає що підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду немає, позовна давність повинна бути застосована по справі, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно виплат за 2007 та 2008 ріки.

Відносно вимог по виплатам за 2009 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 от. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.19? року) учасникам бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Однак ч. 2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" було встановлено, що «розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України», зазначена норма не була визнана неконституційною.

Постановою Кабінету міністрів України № 211 від 18.03.2009 року визначений розмір разової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 340 грн., які були виплачені позивачу 16.04.2009 року.

Тобто на період виникнення відносин в частині спору, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Отже застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Виплати допомоги позивачеві ОСОБА_1 були здійснені 16 квітня 2009 року в сумі 340 грн. , на підставі діючих на той час норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації про стягнення суми недоотриманої разової грошової допомоги яка виплачується до 5-го травня - відмовити.

Заяву на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Павлоградський

міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя: В.В. Мельник