Справа № 2а-658
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2009 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого – одноособово судді Шевчук Ю.В.
при секретарі – Мамончик К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», вказуючи, що вона є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, з 01.01.2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір такої надбавки визначений діючим законодавством у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Однак, у порушення вимог діючого законодавства, у 2006-2007 роках вищевказана надбавка до пенсії позивачу взагалі не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась частково, у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком – а саме : з 01.01.2008 року вищевказана надбавка виплачувалась у розмірі 47,00 гривень, з 01.04.2008 року – у розмірі 48,10 гривень, з 01.07.2008 року - у розмірі 48,20 гривень. У зв’язку з чим позивачка просить зобов’язати відповідача виплатити недоплачену йому, як «Дитині війни», державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2006 року по 30.12.2008 року включно.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує, просить справу розглянути у її відсутність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у попереднє та у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справу був сповіщений належним чином. Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити позивачці у задоволенні позову у повному обсязі мотивуючи це тим, що дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року було зупинено законами України, а після визнання цього зупинення неконституційним, на законодавчому рівні не був врегульований та визначений розмір та механізм виплат надбавок до мінімальної пенсії за віком у 2006-2007 роках, який необхідно застосовувати для обчислення та виплати позивачу вищевказаної надбавки. Також, у своїх запереченнях відповідач вказує, що у 2008 році виплата позивачці як «Дитині війни» здійснювалась у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підстав Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а саме : з 01.01.2008 року - у розмірі 47,00 гривень, з 01.04.2008 року – у розмірі 48,10 гривень, з 01.07.2008 року - у розмірі 48,20 гривень.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 дійсно є пенсіонеркою та має статус «Дитина війни». Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року позивачка має право на виплату підвищення до мінімальної пенсії за віком у розмірі 30% з 01.01.2006 року. Однак, у 2006-2007 роках такі виплати позивачці не здійснювались, а у 2008 році виплати були здійснені частково - а саме : з 01.01.2008 року - у розмірі 47,00 гривень, з 01.04.2008 року – у розмірі 48,10 гривень, з 01.07.2008 року - у розмірі 48,20 гривень, що не спростовується запереченнями на адміністративний позов, наданими відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус «Дитини війни», на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, дітям війни, (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дію статті 6 вищевказаного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, було зупинено на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Законом України від 19.01.2006 року № 3367-VІ були внесені зміни до Закону Країни «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пільги «Дітям війни», передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, повинні виплачуватись поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Однак, у 2006 році Кабінетом Міністрів України не був визначений порядок виплати надбавки до мінімальної пенсії «Дітям війни». Таким чином, позовні вимоги позивача у частині, що стосуються виплат надбавки у 2006 році, задоволенню не підлягають.
У 2007 році дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року знову було зупинено Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, та встановлено, що «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України, (тобто є неконституційним), вищевказане зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року.
Таким чином, положення статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення стосовно його неконституційності, а саме : з 09.07.2007 року.
Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а також відповідно до Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, була викладена наступним чином : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року,та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вищевказане підвищення провадиться за їх вибором згідного одного з вищевказаних законів.
Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України, (тобто є неконституційними) зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, внесені вищевказаним Законом України. Таким чином, ці зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, а саме : з 22.05.2008 року.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Конституція України, у статті 24, встановлює, що усі громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ч.2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд вважає, що позивачка дійсно має право на підвищення пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, однак не за весь період 2007-2008 років, а з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність змін, внесених Законами України до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, а саме :
• у 2007 році – з 09.07.2007 року до кінця 2007 року;
• у 2008 році – з 22.05.2008 року до кінця 2008 року.
Згідно статті 48 Конституції України, пільги, компенсації і гарантії, права на які передбачені чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня. Таким чином, суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
Враховуючи вищевикладене і керуючись статтями 24, 46, 48, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року, статтями 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 грудня 2008 року включно (з урахуванням раніше виплачених у 2008 році 10% надбавки).
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: підпис З оригіналом вірно:
Суддя Ю.В. Шевчук