ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.09.09                                                                                           Справа  № 14/66

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого –судді                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                          Бонк Т.Б.,

                                                                     Марко Р.І.,

при секретарі Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –  не з”явився,

відповідача   -  з”явився,

третіх осіб -  з»явилися,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич

на ухвалу   господарського  суду Львівської області від 01.07.2009 року про залишення позову без розгляду, суддя Кітаєва С.Б.,   у справі    № 14/66

за позовом: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич

до відповідача:   Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

2.          Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

3.          фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Трускавець

про визнання незаконною ухвали,

                                                         в с т а н о в и в :

ухвалою господарського суду  Львівської області від 01.07.2009 року залишено без розгляду позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання незаконною ухвали на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України в зв”язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвал суду, що не надало останньому можливості вирішити спір по суті.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати  з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелюючи тим, що відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.81 ГПК України відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду, оскільки про дату призначення розгляду спору на 01.07.2009 року позивач не був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою Центру поштового зв»язку №3 Укрпошта від 02.07.2009 року за №51 та згідно ст.104 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду.

Скаржник покликається на те, що ухвала суду від 23.06.2009 року надіслана на адресу апелянта з порушенням  вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року  №75, зокрема п.п.3.5.10, п.п.3.5.11 та п.п.3.5.1 щодо своєчасного направлення ухвал суду сторонам по справі, а тому вважає, що не повідомивши належним чином про час та місце судового засідання та залишивши позов без розгляду суд  позбавив позивача права на захист своїх прав та інтересів.

Скаржник також не погоджується з висновком місцевого суду щодо неявки представника позивача в судові засідання та невиконання вимог ухвал суду, оскільки такі факти спростовуються  наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, копіями поштового відправлення  позовної заяви сторонам по справі та довідкою з ЄДРПОУ про набуття позивачем статусу суб»єкта підприємницької  діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивач повторно не з»явився в судове засідання, не забезпечив явку свого представника та не виконав вимоги ухвал суду, що згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки неявка позивача  перешкоджала суду для прийняття рішення по справі.

В судове засідання представник позивача не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення ухвали суду позивачу 28.08.2009 року, жодних клопотань про відкладення слухання справи від позивача на адресу суду не надходило, а тому суд вважає за можливе справу  розглянути за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, дослідивши докази та  перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач  без поважних  причин  не   подав    витребувані господарським  судом матеріали, необхідні для вирішення спору,  або представник  позивача  не  з'явився  на   виклик    у    засідання господарського  суду  і  його  нез'явлення  перешкоджає  вирішенню спору.

Підставою для залишення позову без розгляду було неприбуття позивача чи його представника в судові засідання без поважних причин та невиконання ним вимог ухвал суду, що не надало можливості останньому розлянути справу за відсутності представника позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, подана  фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2, підписана представником позивача згідно довіреності від 24.02.2009 р М.Янів.  

Відповідно до ст.57 ГПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Документи, що посвідчують повноваження представників, і порядок їх оформлення визначаються ст.28 ГПК України.

Відповідно до ст.244 ЦК України довіреність –це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва інтересів перед третіми особами.

Процесуальне представництво, будучи інститутом, притаманним усім процесуальним галузям права, є міжгалузевим інститутом права. Виходячи з цього, до порядку видачі й форми довіреності на представництво в господарському суді застосовуються норми цивільного та цивільного процесуального законодавства в тій частині, в якій це питання не врегульоване нормами ГПК.

Відповідно до ст.42 ЦПК довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально. Довіреність повинна містити, зокрема, зазначення особи, що видає довіреність; підпис особи, яка видала довіреність.

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов”язки.

У відповідності з частиною п”ятою статті 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Особу громадянина-підприємця можуть засвідчувати документ про реєстрацію його як суб”єкта підприємницької діяльності та паспорт або інший відповідний документ.    Згідно з частиною п”ятою статті 28 ГПК і частиною другою статті 65 ЦК України підприємці можуть вести свої справи в  господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою або прирівнюваною до неї довіреністю.

Проте, за змістом наявної в матеріалах справи довіреності від 24 лютого 2009 року ОСОБА_5 уповноважувала ОСОБА_4 бути її представником з усіма необхідними для такого роду повноваженнями при розгляді цивільних, кримінальних, адміністративних, трудових, інших справ в судових органах України будь-якої ланки. Довіреність підписано довірителем –ОСОБА_5, тобто згідно даної довіреності право на представлення інтересів надано ОСОБА_2, як фізичною особою, а не підприємцем.

Крім того, до позовної заяви надано копію свідоцтва НОМЕР_1 про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (старого взірця) , з якого вбачається дата реєстрації 29.11.99 р .

Згідно ст.1 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути лише підприємства та організації, зазначені у ст.1 ГПК України ( підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни –суб”єкти підприємницької діяльності). ГПК України не передбачає статусу сторін у господарському процесі для фізичних осіб, не зареєстрованих у встановленому порядку як суб”єкти підприємницької діяльності, окрім конкретних видів спорів, підвідомчість яких визначена ст.12 ГПК України.

Порядок набуття громадянами статусу суб”єкта підприємницької діяльності встановлено Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Громадяни набувають статусу суб”єкта підприємницької діяльності шляхом державної реєстрації. Відповідно до ст.4 цього закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців –це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших  реєстраційних дій, які передбачені цим законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. Таким чином, документами, що підтверджують набуття громадянами статусу суб”єкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію та виписка з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підпримємців” документом, що підтверджує за громадянином статус суб”єкта підприємницької діяльності є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи  або фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.1 розділу У111 “Прикінцеві положення “ , Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” зазначений закон набрав чинності з 01 липня 2004 року. Відповідно до п.2 “Прикінцевих положень” державний реєстратор протягом 2004-2005 років  при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог ст.19 закону, зобов”язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Відповідно до вимог ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, суб”єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити, зокрема, ім”я (прізвище, ім”я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх  місцезнаходження ( для юридичних осіб), місце проживання ( для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб”єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб-підприємців).

Як вбачається, позовна заява вих.№01/03 від 24.03.09 р не містить даних про індивідуальний ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а до позовної заяви долучено копію  свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб”єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2  виданого в 1996 році (старого взірця).

Відповідно до ст.9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” державні реєстратори використовують бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців єдиних зразків. Порядок оформлення бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної офоби-підприємця затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 6 квітня 2004 р №39. Замість копії свідоцтва про державну реєстрацію може бути надана виписка від державного реєстратора.

Відповідно до ст.21 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” виписка з Єдиного державного реєстру видається юридичній особі або фізичній особі-підприємцю за їх письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту або на підставі їх письмової заяви про видачі свідоцтва про державну реєстрацію або при його заміні. Державні виконавці використовують бланки виписки з Єдиного державного реєстру встановленого зразка. Виписка з Єдиного державного реєстру є чинною протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі.

Документи про державну реєстрацію, які подаються до господарського суду, повинні відображати статус особи станом на дату подання позовної заяви до суду.

Проте, до позовної заяви позивачем додано копію свідоцтва про реєстрацію позивача, як суб”єкта підприємницької діяльності –фізичної особи, старого взірця, виданого в 1996 році.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України обов”язок доказування тих обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, покладено на  позивача.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони, окрім процесуальних прав, несуть певні процесуальні обов”язки. Зокрема, згідно ч.3 зазначеної статті сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що сторони, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

Обов”язки осіб, які беруть участь у справі, встановлено у відповідних статтях ГПК. Господарський суд  покладає виконання певних обов”язків на осіб, які беруть участь у справі, і виконання покладених обов”язків є обов”язковим  для таких осіб.

За невиконання обов”язків, як установлених ГПК, так і покладених на сторони господарським судом, господарський суд може застосувати до них заходи процесуальної відповідальності , зокрема, залишення позову без розгляду, якщо позивач  без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з”явився по виклику в засідання господарського суду і його нез”явлення перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалами суду від 30.03.2009 року, від 10.04.2009 року, від  28.04.09 р, 26.05.09 року, від 23.06.2009 року  позивача зобов»язано забезпечити явку уповноваженого представника до суду та подати докази реєстрації підприємця в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи в суді, а також представити оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Факт отримання вказаних ухвал суду підтверджується повідомленням за №4132078, про вручення рекомендованої поштової кореспонденції 03.01.2009 року, повідомленням № 4231491 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції 24.04.09 р,  повідомленням № 4297972, про вручення рекомендованої поштової кореспонденції 18.05.09 р, повідомленням за №4371897 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції 06.06.09 року.

Проте, позивач вимог ухвал суду не виконав, витребовуваних судом документів не подав, причин поважності невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом вимог п.п.3.5.10, п.п.3.5.11 та п.п.3.5.1  Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року  №75, щодо своєчасного направлення ухвал суду сторонам по справі є безпідставним, оскільки згідно п.3.17. вказаної інструкції  лише ухвала про прийняття до розгляду надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення.  Решта процесуальних документів надсилається учасникам процесу рекомендованою поштою. Факт відправки позивачу ухвали суду від 23.06.2009 року підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 25.06.2009 року.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, але не мають виданого у встановленому порядку свідоцтва про державну реєстрацію підприємця, не набувають у зв”язку із здійсненням ними такої діяльності статусу підприємця. Отже, спори за участю громадян, у тому числі пов”язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, не підвідомчі господарським судам. З моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб”єкта підприємницької діяльності, зокрема, за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов”язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання згаданих обставин.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Покликання скаржника на наявність в матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ про набуття позивачем статусу суб»єкта підприємницької  діяльності судом до уваги не приймається, оскільки вказана копія подана скаржником в процесі апеляційного провадження.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України  спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про залишення даного позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не з»являвся в судові засідання та не представив суду відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про позивача  станом на момент подання позовної заяви та доказів належності повноважень представника представляти інтереси позивача саме як підприємця, що не надало місцевому суду можливості вирішити спір по суті.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування ухвали місцевого суду є безпідставними.

Ухвала місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, суд,                                                           

                                                    п о с т а н о в и в:

ухвалу господарського суду Львівської області від  01.07.2009 року в справі №14/66 –залишити  без змін, а апеляційну скаргу  фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М.Бойко

        Судді:                                                       Т.Б.Бонк

                                                                          Р.І.Марко