ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

07.10.09                                                                                           Справа  № 4/32

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Гулик Н.,

з участю представників:

від скаржника –  з”явився,

позивача –   не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Оноківської сільської ради, с.Оноківці Ужгородського району

на рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2009 року, суддя Журавчак Л.С., в справі  за  № 4/32

за позовом: приватного підприємця  ОСОБА_2, м.Ужгород

до  відповідача: Оноківської сільської ради, с.Оноківці Ужгородського району

про визнання (частково) недійсним рішення  від 19.07.2007 року «Про внесення зміни у рішення УІІ сесії У скликання І засідання від 30.03.2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки»,

                                                                     В С Т А Н О В И В:

рішенням господарського  суду Закарпатської області від 13.07.2009 року задоволено позов приватного підприємця  ОСОБА_2 до Оноківської сільської ради про визнання  недійсним рішення  від 19.07.2007 року «Про внесення зміни у рішення УІІ сесії У скликання І засідання від 30.03.2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки»в частині пунктів 1 та 2 «а».

Рішення суду мотивоване тим, що рішення відповідача в оскаржуваній  частині прийняте всупереч вимогам ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, оскільки відповідач безпідставно скористався правом на внесення змін в попереднє власне рішення, що порушує право позивача на отримання земельної ділянки та є підставою для визнання його недійсним.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для  справи, апелюючи тим, що місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, оскільки вказана норма стосується повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, яким є Управління земельних ресурсів при обласних та районних державних адміністраціях, а не поширюється на діяльність та повноваження відповідача.

Скаржник покликається на відсутність у позивача доказів, які би підтверджували його право власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та доказів, які би підтверджували його право користування спірною земельною ділянкою протягом тривалого часу, що в свою чергу свідчить про неможливість порушення його права оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки таке відсутнє.

Скаржник зазначає про надане йому ст.141 Конституції України право самостійно вирішувати питання місцевого значення, а тому, зважаючи на здійснення позивачем торгівельної діяльності не у встановленому діючим законодавством порядку та неоформлення документів для  правомірного перебування його об»єкта на території села протягом тривалого часу, свої дії щодо  прийняття оскаржуваного рішення скаржник  вважає правомірними.

В судове засідання представник позивача не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі  заяви підприємця ОСОБА_2 та згоди ВАТ „Ужгородське АТП - 12107” про передачу йому будівлі автобусної зупинки в с.Оноківці по вул.Головній, 41 „б”, та ст.120, п.1 ст.124 Земельного кодексу України, Оноківською сільською радою 10.07.2003р. прийнято рішення про надання підприємцю ОСОБА_2 дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,01 га по вул.Головній, 41 „б” під торговим павільйоном і зобов’язано останнього  до кінця 2003 року закінчити благоустрій зупинки з відводом стічних вод у каналізаційний колодязь.

25 січня 2005 року Оноківською сільською радою прийнято рішення про погодження матеріалів погодження місця розташування наданої до відведення підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,01 га на умовах оренди строком на 5 років для облаштування торгової точки в с.Оноківці, вул.Головна, 41 „б”, а також зобов’язано підприємця замовити в органах архітектури АПЗ на розробку проектної документації.

30 березня 2007 року Оноківською сільською радою надано  дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0046 га в довгострокову оренду строком на 25 років для комерційних цілей, яка розташована в с.Оноківці, вул.Головна, 41 „б”.

Разом з тим, 19 липня 2007 року Оноківською сільською радою на IX сесії V скликання на підставі  ст.ст. 12, 124, 125, 151, 181 Земельного кодексу України та враховуючи забезпечення безпеки руху пішоходів і транспорту, відсутність санітарно –побутових умов торгової точки на автозупинці, неоформлення відповідних документів на земельну ділянку на протязі 2003-2007р.р., вирішено: внести зміни у рішення VII сесії V скликання I засідання від 30.03.2007р., а саме: надати дозвіл  підприємцю ОСОБА_2, на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,01 га в довгострокову оренду терміном на 25 років для комерційних цілей в с.Оноківці, вул.Головна, б/н (навпроти сільського стадіону) (п.1 рішення) та зобов»язано приватного підприємця ОСОБА_2 в трьохмісячний строк:  а) зібрати матеріали погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,01 га в довгострокову оренду строком на 25 років для комерційних цілей за новим місцем розташування в с.Оноківці, вул.Головна, б/н (навпроти сільського стадіону);   б) припинити торгівлю та звільнити автозупинку в с.Оноківці, вул.Головна, 41 „б” (п.2 рішення).

Вказані пункти рішення є предметом оскарження в даній справі з підстав невідповідності чинному законодавству  і порушення прав позивача на отримання спірної земельної ділянки (в частині пункту 2 „б” рішення оскаржувалося в межах розгляду адміністративної справи №3/125).

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийнятгя рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати   земельну  ділянку   в   оренду   із   земель   державної  або   комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.

Проте, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що внесені до рішення від 30.03.2007р. зміни пов»язані із неправомірним одержанням позивачем у власність чи користування спірної земельної ділянки. Оскаржуваним рішенням відповідач фактично скасував надання дозволу позивачу на спірну земельну ділянку, надавши взамін дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в іншому місці.

При цьому, скаржником не подано суду доказів узгодження з позивачем в установленому законом порядку зміни однієї земельної ділянки на іншу, а з письмових пояснень позивача вбачається, що від земельної ділянки на вул. Головній, 41 „б” останній не відмовлявся. Ділянка навпроти стадіону йому повинна бути надана окремо на підставі поданої ним заяви.

Разом з тим, в Конституції України закріплено принцип,  за яким права і свободи людини та   їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами  (стаття 74  Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В даному випадку Оноківська сільська рада неодноразово приймала рішення з питання врегулювання землекористування підприємцем ОСОБА_2 по вул.Головній, 41 „б” в с.Оноківці (рішення від 10.07.2003р., від 25.01.2005р., від 30.03.2007р.). На виконання цих рішень позивачем зроблено благоустрій автозупинки, за його замовленням розроблявся проект відведення земельної ділянки, і позивач заперечує проти припинення правовідносин щодо землекористування по вул. Головній, 41 „б”.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі

Оскільки відповідач безпідставно скористався правом на внесення змін в попереднє власне рішення, чим порушив вимоги ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та право позивача на отримання земельної ділянки, місцевий суд прийшов до правильного висновку про визнання  недійсним рішення  від 19.07.2007 року «Про внесення зміни у рішення УІІ сесії У скликання І засідання від 30.03.2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки»в частині пунктів 1 та 2 «а».

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,          

                                                   постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2009 року в справі за номером  4/32 - залишити без змін, а апеляційну скаргу  Оноківської сільської ради  –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко