ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

07.10.09                                                                                           Справа  № 07/26/10-76

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                     Бойко С.М.,

суддів:                                           Бонк Т.Б.,

                                                      Марко Р.І.,

при секретарі Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника –   з”явився,

від відповідача-1  – з”явився,

від третьої особи  –  з”явився,

від інших учасників судового процесу  – не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.2009 року, суддя  Сур»як О.Г.,  у справі    №07/26/10-76

за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, м.Луцьк

до відповідачів:

1.          ОСОБА_8, с.Зміїнець Луцького району

2.          ОСОБА_9, с.Радомишль Луцького району

3.          ОСОБА_10, м.Луцьк

4.          ОСОБА_16 м.Луцьк

5.          ОСОБА_12, м.Луцьк

6.          ОСОБА_13, м.Луцьк

7.          ОСОБА_14, м.Луцьк

8.          ОСОБА_15, с.Підгайці Луцького району

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  комерційно-виробничого підприємства торговий дім «Волинь» з обмеженою відповідальністю, м.Луцьк

про переведення прав та обов»язків покупця,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Волинської області від 08.07.2009 року в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17. до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про переведення прав та обов»язків покупця за договорами купівлі-продажу часток у статутному фонді товариства відмовлено з підстав того, що позивачами не подано, а судом не встановлено підстав для задоволення таких позовних вимог. При цьому, судом зазначено, що  позивачами не доведено порушення їх переважного права при укладенні між учасником товариства ОСОБА_8 та іншими учасниками товариства договорів купівлі-продажу часток в статутному фонді, що свідчить про відсутність підстав для переведення на позивачів прав та обов»язків покупця за цими договорами.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що ч.3 ст.53 Закону України «Про господарські товариства»надає учаснику товариства переважне право на купівлю частки в статутному фонді пропорційно  до розмірів своїх часток, якщо інший порядок продажу не встановлено статутом товариства. Скаржник вважає, що в спірному випадку було порушено його переважне право на купівлю часток в статутному фонді товариства, оскільки його не було повідомлено про намір продати  частку в товаристві, що позбавило скаржника можливості скористатися переважним правом купівлі цієї частки.

В підтвердження своєї позиції скаржник покликається на відсутність доказів відмови його від купівлі цієї частки, наявність якої передбачено вимогами ч.3 ст.53 Закону України «Про господарські товариства».

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про встановлення в рішенні господарського суду Волинської області від 25.02.2009 року у справі №07/25/9-76 факту відсутності порушеного права позивачів  при укладенні договорів купівлі-продажу часток в статутному фонді, оскільки вказаний спір не має преюдиціального значення в порядку ст.35 ГПК України для даної справи з тих підстав, що позови по цих справах є різними за предметом та підставами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що діючим законодавством передбачено переважне право учасника на купівлю частки в товаристві перед третіми особами, проте, не передбачено такого права при купівлі частки товариства іншим учасником, що наявне в спірному випадку.

Відповідач-1 покликається на те, що позивачами не доведено порушення їх прав та інтересів укладенням спірних договорів, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідач-1 також покликається на недотримання позивачами процедури звернення з таким позовом, оскільки не внесено у відповідності з вимогами ст.362 ЦК України на депозитний рахунок грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець.

В судове засідання представники відповідачів 2-8 та позивачів не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі доказами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржника, відповідача-1 та третьої особи, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з ЄДРПОУ комерційно-виробниче підприємство торговий дім «Волинь»за організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Відповідно до статуту ТзОВ КВП торговий дім «Волинь»та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачі та відповідачі є учасниками ТзОВ КВП торговий дім «Волинь».

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками товариства - відповідачами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 відчужено свої частки у статутному капіталі товариства учаснику товариства ОСОБА_8, що підтверджується договорами купівлі-продажу (уступки) частки в КВП ТД «Волинь»з обмеженою відповідальністю (а.с.83-88).

Підставою для звернення з даним позовом позивачі  вважають укладення вказаних договорів всупереч вимогам діючого законодавства, зокрема, з порушення переважного права позивачів на придбання цих часток, що надає їм право згідно вимог ч.3 ст.53 Закону України «Про господарські товариства»для звернення з даним позовом та переведення на них прав та обов»язків покупця за договором.

Порядок відчуження часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю регулюється нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. № 1576-ХП, статутом товариства.

Стаття 116 Цивільного кодексу України передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства. Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Перехід прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано ст.147 Цивільного кодексу України та ст.53 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до частин першої та другої ст.147 Цивільного кодексу України ст.53 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник, який здійснює відчуження, має право вибирати учасника, на користь якого здійснюється відчуження, на свій розсуд. У разі продажу частки в статутному капіталі, що належить учасникові, інші учасники користуються переважним правом купівлі пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом не встановлено іншого порядку реалізації переважного права. Але, учасник, що продає частку, не позбавляється права вибирати із учасників будь-якого, який бажає придбати частку, що продається, та продати її йому відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України.

З умов статуту ТзОВ КВП торговий дім «Волинь»як в редакції 1994 року, так і в редакції 2009 року не вбачається визначення окремих умов здійснення відчуження частки в статутному капіталі товариства, а тому в спірному випадку необхідно керуватися нормами діючого законодавства.

Таким чином, закон не обмежує право учасника товариства продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.

При відчуженні частки лише третім особам інші учасники мають переважне право на придбання такої частки пропорційно до розмірів своїх часток.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17. до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про переведення прав та обов»язків покупця за договорами купівлі-продажу часток у статутному фонді товариства, оскільки позивачами не доведено порушення їх переважного права укладенням цих договорів.

Крім цього, відповідно до частини 1 та 4 ст.362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Позивачами не подано доказів внесення у відповідності з вимогами вказаної норми на депозитний рахунок грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, що також свідчить про безпідставність заявлених вимог, оскільки позивачами не дотримано встановленої для цього діючим законодавством процедури.

Продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ІДК.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 25.02.2009р. у справі №07/25/9-76, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009р., відмовлено в позові  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17 до відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі-продажу часток учасників товариства. При вирішенні даного спору судом встановлено відсутність порушення переважного права позивачів при укладенні спірних договорів.

Покликання скаржника на те, що вказаний спір не має преюдиціального значення для даної справи в порядку ст.35 ГПК України з тих підстав, що позови по цих справах є різними за предметом та підставами судом до уваги не приймається, оскільки згідно вказаної норми  факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі пори. Тобто вказаною нормою  передбачено  лише однаковий  склад сторін спору для встановлення фактів, що мають преюдиціальне значення для спору. Наявність в спорах однакового складу сторін,  предмету та підстав  згідно п.2 ч.1 ст.80 ГПК України є підставою для припинення провадження в справі.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Волинської області від 08.07.2009 року в справі за номером  07/26/10-76 - залишити без змін, а апеляційну скаргу  ОСОБА_2 –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р.І.Марко