Справа № 2-а-386/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року суддя Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Куркана М.М.

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 р.ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області з невиплати йому, як інваліду 2-ї групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, з 01 січня 2011 року, пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 №2857-VI.

Позивач просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області призначити йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з 01 січня 2011 року і безстроково, пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 №2857-VI, з проведенням відповідного перерахунку пенсії та виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії і фактично отриманим.

В заяві, направленій до суду представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю та просив суд слухати справу у його відсутність.

Відповідач у своїх запереченнях на позов, направлених до суду позов ОСОБА_1 не визнав ,оскільки вважає, що позивачу призначено пенсію у відповідності із законодавством України, а тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог. Також просив суд слухати справу у відсутність його представника.

Дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступних підставах.

ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи та визнаний постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, призначення, облік та виплату пенсії позивачу здійснюється управлінням Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області.

01 грудня 2003 року позивачу безстроково призначена 2-а група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК за №073624 та експертним висновком від 02.07.1996р., в яких також вказаний зв'язок інвалідності з військовою службою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу 21.08.1996 року, Одеською обласною державною адміністрацією, було надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалого 1-ї категорії і видано відповідне посвідчення серії А за №070901.

У 2011 році позивачу сплачується пенсія по інвалідності в розмірі 1714,40 грн., включаючи додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі 150 грн.

При прийнятті рішення суд керується ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі –Закон), ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, ч. 2 ст. 19, ст. 46, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 пунктом „б” Закону передбачено, що пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС віднесених до 1,2,3 и 4 категорії складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров’ю.

Статтею 50 пунктом „б” Закону визначено, що додаткова пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС віднесених до 1 категорії, які є інвалідами 2-ї групи, повинна складати 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 54 частиною 4 Закону встановлено, що інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Статтею 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (N 2017-III, 05.10.2000р.) встановлено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком... Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком.

Із врахуванням ст. 46 Конституції України, розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з якого, позивачу має нараховуватись пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не встановлюється.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.

Законом України N 107-VI від 28.12.2007 року було змінено статті 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну тексту статей 50, 54 в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 року визнано неконституційною.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині щодо необхідності прийняття Верховною Радою України рішення, у зв’язку із Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, про відновлення дії Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, що діяла за станом на 31 грудня 2007 року, тобто до внесення змін до нього згідно Закону N 107-VI від 28.12.2007 року.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що “закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”, а тому суд вважає, що не є обов’язковим прийняття Верховною Радою України рішення про відновлення попередньої, станом на 31 грудня 2007 року, редакції Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що розрахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, позивачу повинен був здійснюватись відповідно до редакції статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, яка діяла за станом на 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого законом розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, так як відсутність бюджетного фінансування доплат до пенсії не може бути підставою для невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі районі Одеської області зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Разом з тим ст.7 Закону України від 14.06.2011 р., який набрав чинності 19.06.2011 р.”Про внесення змін до закону України “Про державний бюджет України на 2011 р.”встановлено , що у 2011 р. норми і положення статей 39,50,51,52 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “застосовуються у порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України , виходячи з наявного фінансового ресурсу Пенсійного фонду України на 2011 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. №745 на виконання пункту 7 зазначеного вище Закону визначено , що у 2011 р. особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи ,щомісячна додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоров”ю для осіб 1 категорії інвалідів 2 групи встановлена у розмірі 20% прожиткового мінімуму , встановленого для осіб , які втрати працездатність , а також встановлено , що розмір пенсії для інвалідів 2 групи –учасників ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути нижчим 1090 гр. ОСОБА_3 на цей час наведені вище Закони та постанова КМУ є чинними , в установленому порядку не визнані не конституційними , обов”язкові для виконання відповідачем.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відповідачем були порушені права позивача, щодо не призначення позивачу пенсії у передбаченому законодавством розмірі, а тому суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги позивача про призначення йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з 01 січня 2011 року і до 23.07.2011 р. (до дня набранням чинності вищевказаної Постанови) пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, з проведенням відповідного перерахунку пенсії та виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії і фактично отриманим.

Суд також вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов”язання позивача призначити йому вищевказану пенсію безстроково, оскільки діючим законодавством не передбачений захист прав осіб, які можуть бути порушенні у майбутньому.

Не вбачає суд також підстав для негайного виконання постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 №2857-VI, ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст..7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 р. “Постановою КБМУ від 06.07.2011 р. №745 ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 100, 159-164 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити частково .

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії як інваліду 2 гр. та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС –1-ї категорії з 01.01.2011 р. і до 23.07.2011 р. пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров”ю , у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 №2857-VI.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області з 01 січня 2011 року по 23 липня 2011 р. призначити ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 №2857-VI, з проведенням відповідного перерахунку пенсії та виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії і фактично отриманим.

В задоволенні позову в частині призначення пенсії безстроково-відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом десяти дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_4