ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.09 Справа № 3/192/09
Суддя
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості у сумі 1 090,80 грн.
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від позивача: Давиденко Т.Є., юрисконсульт, довіреність № 5153/27-19 від 11.09.2008р.
від відповідача: не з’явився
Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 155 від 01.07.2004р. в сумі 1 090, 80 грн.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 2, 54, 56, 57 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 28.07.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/192/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.09.2009р. о 14 годині 20 хвилин.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 16.09.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 16.09.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві № 1-14/1648 від 17.07.2009р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 155 від 01.07.2004р. в сумі 1 090, 80 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 115808 станом на 24.06.2009р., ПП ОСОБА_3 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району.
Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 28.07.2009р. направлена відповідачу рекомендованим листом повернулась до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “За закінченням терміну зберігання”.
Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (енергопостачальна організація) та ПП ОСОБА_3 (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 155 від 01.07.2004р. (надалі - договір), за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.2 Договору).
Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2007р., 31.12.2007р., від 31.01.2008р., від 29.02.2008р., від 31.03.2008р., від 31.08.2009р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., від 29.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р. та від 31.05.2009р.
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 155/1 від 05.12.2007р. на суму 445, 13 грн., № 155/1 від 07.01.2008р. на суму 58, 75 грн., № 155/1 від 05.02.2008р. на суму 67, 36 грн., № 155/1 від 05.03.2008р. на суму 57, 98 грн., № 155/1 від 07.04.2008р. на суму 31, 33 грн., № 155/1 від 05.09.2008р. на суму 23, 58 грн., № 155/1 від 06.10.2008р. на суму 23, 58 грн., № 155/1 від 05.11.2008р. на суму 23, 58 грн., № 155/1 від 08.12.2008р. на суму 64, 55 грн., № 155/1 від 05.01.2009р. на суму 84, 89 грн., № 155/1 від 06.02.2009р. на суму 105, 47 грн., № 155/1 від 05.03.2009р. на суму 86, 90 грн., № 155/1 від 06.04.2009р. на суму 99, 43 грн., № 155/1 від 07.05.2009р. на суму 35, 74 грн., № 155/1 від 08.06.2009р. на суму 25, 75 грн.
Позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 234, 02 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 143, 22 грн.
Згідно п. 6.2 договору № 155 від 01.07.2004р. розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати (п. 6.6 Договору).
Відповідач не виконав умови договору.
Тому станом на 22.07.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію складає 1 090, 80 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 155 від 01.07.2004р.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов’язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 155 від 01.07.2004р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_3 грошових зобов’язань за договором № 155 від 01.07.2004р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 1 090, 80 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
При цьому господарський суд враховує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 (в редакції Постанов КМУ № 627 від 13.04.2007, № 361 від 14.04.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 658 від 24.06.2009, № 693 від 08.07.2009) в період з 14.07.2009р. по 12.08.2009р. встановлено наступні розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ:
- для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;
- для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.
Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_3 22.07.2009р. При зверненні до суду позивач сплатив в якості оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312, 50 грн.: документ системи “Клієнт-Банк” № 5851 від 25.06.2009р.
Отже, надміру сплачена позивачем сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194, 50 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито” та п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.05 № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.
Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 1 090 (одну тисячу дев’яносто) грн. 80 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Надміру сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп. згідно документу системи “Клієнт-Банк” № 5851 від 25.06.2009р. повернути позивачу. Видати довідку.
Суддя: В.М.Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 23.09.2009р.