ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
______________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
м. Чернівці Справа № 2а-387/09/2470
15 год. 15 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
секретар судового засідання ,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.01.2009 р. № 311/09)
представника відповідача - ОСОБА_2(довіреність від 16.04.2009 р.) ;
представника прокуратури - ОСОБА_3
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом прокурора Садгірського району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці
до Відкритого акціонерного товариства "Денисівка"
про стягнення недоїмки з компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 84616,93 грн., -
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Садгірського району Чернівецької області в інтересах державив особі управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці звернувся з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Денисівка» про стягнення недоїмки з компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ВАТ «Денисівка» перебуває на обліку як страхувальник в управлінні Пенсійного фонду України Садгірському районі м. Чернівці та відповідно до розрахунку заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 01.10.2008 р. становить - 84616,93 грн., чим порушено вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII.
Відповідач позов визнав частково щодо заборгованості у сумі 64894,34 грн., проте не погоджується із стягненням недоїмки з компенсацій фактичних витрат та доставку пільгових пенсій відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у сумі 19722,59 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора, представника позивача, пояснення представника відповідача, а також проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 (далі - Закон № 400/97), Закон чинний в частині, що не суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти нарахування недоїмки з компенсацій фактичних витрат та доставку пільгових пенсій щодо ОСОБА_4 (а.с. 68), посилаючись на те, що до даних правовідносин слід застосовувати ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, у відповідності до вимог статті 4 Закону № 400/97, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2004 року.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.92 р.) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до п. 8 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.05 р. № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.05 р. за № 1451/11731, застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 р.
З огляду на зазначене, право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.92 р. і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається.
Особі, яка до і після 01.01.92 р. працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.04 р., збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків, відповідно до Закону № 400/97, підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/8663 (зі змінами) (далі - Інструкція).
Відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно до стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачував фактичні витрати на доставку та виплату пільгової пенсії ОСОБА_4 у відсотковому відношенні до стажу роботи вказаного працівника на ВАТ «Денисівка», а саме 9,33 % від стажу 1 рік і 2 місяці (а.с. 14-18).
Отже, норми статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються до спірних відносин, оскільки щодо фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 відповідач сплачував тільки частину вказаних витрат, яка визначена відповідно до відпрацьованого стажу на ВАТ «Денисівка», згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, суб'єктом владних повноважень вірно визначено та застосовано норму права, яка регулює дані правовідносини.
Щодо заперечення відповідача про стягнення заборгованості з компенсації фактичних витрат та доставку пільгових пенсій відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.68) на підставі визнання атестації робочих місць неякісною, про що зазначено у висновку державної експертизи умов праці від 20.05.2002 р. № 05-55 (а.с. 69), то необхідно відзначити, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності. Також слід зазначити, що правильність обчислення стажу, який зараховується до пільгового стажу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також проведення атестації робочих місць, підтверджується довідками, виданими ВАТ «Денисівка» відповідно у 2006 р. та 2005 р. (а.с. 28, 46).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення або визнання проведення незадовільним не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України № 1788-XII. Тобто визнання атестації робочих місць неякісною щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не тягне за собою відміну обов'язку відповідача на сплату компенсації фактичних витрат та доставку пільгових пенсій.
Підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно розрахунку заборгованості за відповідачем існує заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату пільгових пенсій згідно ст. 13 Закону № 1788-XII 84616,93 грн. (а.с. 6-7).
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Денисівка» (інд. номер 05482417) недоїмку з компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 84616,93 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : Т.М. Брезіна