ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.10.2009 року Справа № 14/241н
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 10.09.2009. Розпорядженням від 21.09.2009 склад судової колегії змінено.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від позивача Поперечна І.Д., дов. №561 від 23.03.2009
Пономаренко П.І., дов. №540 від 23.03.2009
від відповідача Бурмак К.В., дов. №802-к від 27.10.2008
Розглянувши
апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного
контролю в Луганській області, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.08.2009
у справі №14/241н (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Луганське міське відділення №7511, м. Луганськ
до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного
контролю в Луганській області, м. Луганськ
про визнання недійсною постанови
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.2009 (суддя Лісовицький Є.А.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Луганське міське відділення №7511 (далі ВАТ „Ощадбанк”) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області (далі - Інспекція), визнано недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області від 13.01.2009 №1.1.1-4, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315 грн.
Рішення господарського суду з посиланням на норми Законів України „Про основи містобудування”, „Про відповідальність підприємств, їх об”єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” №208/94-ВР від 14.10.1994 та Положення про накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 мотивоване безпідставністю застосування до позивача санкції за порушення п. 9 ст. 1 Закону №208/94-ВР від 14.10.1994 та неправомірністю визначення суми штрафу.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області, відповідач у справі, не погодилась з прийнятим господарським судом рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Частина перша статті 12 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України №483-V від 15.12.2006 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” та в переліку справ, підвідомчих господарським судам, не містить спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Згідно зі статтею 10 Закону України „Про архітектурну діяльність” №687-ХІV від 20.05.1999 та статтею 31 Закону України „Про планування і забудову територій” №1699-111 20.04.2000 державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.
У спірних правовідносинах Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області здійснює владні контролюючи функції стосовно ВАТ „Ощадбанк” і відповідно в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) виступає суб”єктом владних повноважень.
Статтею 3 КАСУ встановлено, що суб”єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У пункті 13 розділу 7 КАСУ зазначено, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
За таких обставин господарський суд Луганської області не мав права розглядати даний спір, оскільки він не підвідомчий господарським судам та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначив про порушення судом норм матеріального права та неповне з”ясування судом фактичних обставин під час розгляду спору по суті.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №14/241н обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо підсудності даної справи. Вищий господарський суд України в інформаційному листі №01-08/163 від 12.03.2009 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” зазначив, що справи у спорах, пов”язаних з оскарженням рішень державних органів щодо правопорушень у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Про такий порядок розгляду спорів прямо вказано і в Законі України „Про відповідальність підприємств, їх об”єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” №208/94-ВР від 14.10.1994.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті розглянутих позовних вимог, позивач заперечує та зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови порушено порядок визначення вартості будівельних робіт як основи для обчислення розміру штрафу та неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі, зазначеному у постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції
ВСТАНОВИЛА:
У період з 19.12.2008 по 26.12.08 року головними державними інспекторами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області (далі ІДАБК у Луганській області) Дороніним Андрієм Миколайовичем та Новиковим Сергієм Олександровичем була проведена позапланова перевірка об'єкта за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюьинського, буд.27 з питання виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами у сфері містобудування, про що був складений акт перевірки № 1.1.1.-47в від 25.12.2008 (а.с. 10).
Актом перевірки було встановлено наступне: „що будівництво будівлі, це реконструкція нежилого приміщення під філіал Луганського міського відділення ВАТ “Ощадбанк”. Реконструкція нежилого приміщення скінчилась та експлуатація здійснюється без прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, чим порушено ст.30 Закону України “Про планування та забудову територій; ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи містобудування”.
Цієї ж дати, 25.12.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області було складено протокол №1.1.1-48 про правопорушення у сфері містобудування, в якому викладено правопорушення аналогічного змісту (а.с. 11).
25.12.2008 та 26.12.2008 відповідачем було видано Луганському міському відділенню ВАТ „Ощадбанк” два приписи в яких позивачу пропонувалося в термін до 26.12.2008 з”явитися до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області з усією документацією по об”єкту, розташованому за адресою м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд .27 та в термін до 30.12.2008 надати довідку про вартість виконаних об”ємів робіт (загальну кошторисну вартість) з реконструкції нежилого приміщення під філіал Луганського міського відділення ВАТ „Ощадбанк” за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 27 відповідно (а.с. 12-13).
13.01.2009 відповідачем прийнято постанову №1.1.1-4 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування, в якій на підставі протоколу №1.1.1-48 від 25.12.2008, припису від 26.12.2008 згідно із Законом України „Про відповідальність підприємств, їх об”єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” та Положенням про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №224 від 06.04.1995 накладено на позивача штраф у сумі 595 грн. 10 коп. за порушення ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи містобудування”.
20.07.2009 ВАТ „Ощадбанк” звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання незаконною та скасування постанови відповідача №1.1.1-4 від 13.01.2009.
Заявою про уточнення позовних вимог від 12.08.2009 №79-265 позивач просив суд визнати недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області №1.1.1-4 від 13.01.2009 (а.с. 24).
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач проти заявленого позову заперечував, посилаючись на непідвідомчість даного спору господарським судам. Також відповідач заперечував по суті заявлених вимог, послався на відсутність заперечень позивача при проведенні перевірки та прийняття постанови, що оскаржується (а.с. 28-29).
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.2009 позов було задоволено з підстав зазначених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області скасуванню з огляду на наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсною постанову відповідача у справі №1.1.1-4 від 13.01.2009 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування (експлуатація відповідачем закінчених будівництвом об”єктів без прийняття їх до експлуатації, що є порушенням ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи містобудування”).
Відповідно до статті 22 Закону України від 07.02.2002 № 3018-ІІІ „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
За приписами статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно зі статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду,
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частина перша названої статті викладена з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.12.2006 № 483-У „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” та в переліку справ, підвідомчих господарським судам, не містить спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС).
Згідно зі статтею 10 Закону України від 20.05.1999 № 687-ХІ\/ „Про архітектурну діяльність” та статтею 31 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ „Про планування і забудову територій” державний архітектурно–будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
У частині 5 статті 3 Закону України від 20 квітня 2000 року N 1699-III "Про планування і забудову територій" зазначено, що рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови й іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Матеріали справи свідчать, що у спірних правовідносинах Інспекція Державного архітектурно–будівельного контролю у Луганській області здійснювала владні контролюючі функції стосовно ВАТ „Ощадбанк” і в розумінні статті 3 КАС України є суб”єктом владних повноважень.
Виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, предмету спору та суб”єктного складу сторін, апеляційна інстанція вважає, що даний спір непідвідомчий господарським судам, є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 13.12.2007 у справі №2/250, від 03.08.2009 у справі №16/21н та Верховним Судом України в постанові від 11.02.2009 №09/17.
Заперечення позивача щодо підвідомчості цього спору господарським судам, судовою колегією відхиляються, оскільки Закон України від 14.10.1994 № 208/94 „Про відповідальність підприємств, їх об”єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, не є процесуальними законами і після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України не можуть визначати підсудність справ із публічно-правових спорів.
За приписами пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області підлягає задоволенню, рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у даній справі прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям рішення про припинення провадження у справі.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 сплачене позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Державний Ощадний банк України” в особі філії Луганське міське відділення №7511, за меморіальним ордером №5735 від 08.07.2009 при поданні позову державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 49, п. 1 ст. 80, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №14/241н задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №14/241н скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Державний Ощадний банк України” в особі філії Луганське міське відділення №7511, м. Луганськ, кв. Гагаріна, 3а, ідентифікаційний код 02786499 з Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., сплачене за меморіальним ордером №5735 від 08.07.2009.
Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.Л. Лазненко