Судове рішення #6226631
38/164

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 06.10.2009                                                                                           № 38/164

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Власенко В.В. – представник,  дов. б/н від 18.03.2009р.;

Палієнко Л.І. – представник, дов. б/н від 14.05.2009р.;

 від відповідача -не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

 у справі № 38/164 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Рембудкомплект"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

              

             

 про                                                   стягнення 38104,89 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Відкритим акціонерним товариством „Рембудкомплект” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач” (надалі відповідач) 24 502,16 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 621,17 грн. – 3% річних та 11 981,56 грн. – розмір інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525 та 526 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товару на суму 1 092 944,20 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 24 502,16 грн. Зважаючи на прострочення з боку відповідача оплати за поставлений товар, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 1 621,17 грн. – 3% річних та 11 981,56 грн. – розмір інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 24 502,16 грн. заборгованості, 1 621,17 грн. – 3% річних, 11 981,56 грн. – інфляційних втрат. Рішення мотивовано приписами статей 526, 530 та 625 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача за поставлений та неоплачений товар.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2009р. у цій справі просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору;

- при цьому, заявник не заперечуючи факт заборгованості перед позивачем за отриманий товар, посилається на затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. № 1078 «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», зауважує на тому, що оскільки останній грошовий платіж було здійснено позивачу 11.01.2007р., сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись з лютого 2007року, а не з січня, як було розраховано позивачем. Крім того, відповідач наголошує на тому, що 3% річних повинні розраховуватись позивачем з 12.01.2007р., тобто з дня наступного після останньої оплати поставленого за договором товару.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що оскільки строк виконання зобов’язання настав 30.12.2006р., а станом на 01.01.2007р. заборгованість у сумі 134 502,16 грн. відповідачем погашена не була, розрахунок індексу інфляції за період з січня 2007р. по лютий 2009р. позивачем було проведено з урахуванням 110 000,00 грн., які відповідач перерахував у січні 2007р., і відповідно на зазначену суму коштів індекс інфляції та 3% річних нараховано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач” до провадження та призначено розгляд справи на 15.09.2009р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/3 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 38/164 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів  Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 15.09.2009р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 06.10.2009 року.

У судовому засіданні 06.10.2009 року присутні представники позивача усно заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просили залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2006 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № 25, яким визначено умови поставки бетонних сумішей важкого бетону, готових до використання (надалі – товар).

Поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за однією товарно-транспортною накладною (п.1.2 Договору). Обсяг (кількість) та асортимент (номенклатура) продукції передбачаються у протоколах погодження, які додаються до даного договору (п.1.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору сторонами визначеною датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної представниками сторін, яким надані відповідні повноваження.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченою у протоколах, які додаються до даного договору.

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку платіжними дорученнями, шляхом передплати згідно протоколів, які додаються до даного договору (п. 5.1а п. 5.2 Договору). Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.4 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.06р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. 6.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як було вірно встановлено судом І інстанції, на виконання умов згаданого Договору від 12.04.2006р. № 25, позивач - ВАТ „Рембудкомплект” поставив на замовлення ТОВ „Укобудпостач” товар на загальну суму 1 092 944,20 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи довіреностями на отримання цінностей, а саме: від 13.04.2006р. ЯМД № 860030, від 02.05.2006р. ЯМД № 860059, від 01.06.2006р. ЯМД № 860091, від 24.10.2006р. ЯМД № 819286, від 01.11.2006р. ЯМД № 494408 та від 01.12.2006р. ЯМД № 490045 та копіями видаткових накладних (№ ДО-0000213 від 28.04.2006р., № ДО-0000472 від 29.054.2006р., № ДО-0000662 від 02.06.2006р., № ДО-0002226, № ДО-0002227 від 30.10.2006р., № ДО-0002245 від 31.10.2006р., № ДО-0002457 від 24.11.2006р., № ДО-0002541 від 30.11.2006р. та № ДО-0002663 від 30.11.2006р.).

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором від 12.04.2006р. № 25 щодо поставки відповідачеві товару загалом на суму 1 092 944,20 грн.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 1 092 944,20 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.

Отриманий товар оплачений відповідачем частково з 18.04.2006р. по 11.01.2007р. на суму 1 068 442,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (22-63 м.с.).

06.05.2009 року між сторонами було складено Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить  24 502,16 грн. (копія в матеріалах справи).

На момент подачі позовної заяви до господарського суду міста Києва, відповідачем заборгованість в добровільному порядку погашено не було, і становить 24 502,16 грн.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 24 502,16 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору поставки № 25 від 12.04.2006р.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. При цьому, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, вимогами статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (копії наявні в матеріалах справи). Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, у Договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару (п. 5.1 Договору), а тому воно підлягає виконанню в зазначений у договорі строк, а саме: розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку шляхом передплати згідно протоколів, які додаються до даного договору.

Отже, обов’язок позивача щодо поставки товару обумовлено виконанням покупцем свого обов’язку щодо повної оплати товару.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт прострочення з боку останнього оплати отриманого за Договором поставки  від 12.04.2006р. № 25 товару на загальну суму 24 502,16 грн.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що остання поставка товару на суму 170 563,84 грн. згідно видаткової накладної № ДО-0002663 була здійсненна позивачем 30.12.2006р. і на цей момент відповідно до умов договору  повинна бути проведена повна оплата з боку відповідача, однак останній платіж на суму 10 000,00 грн. проведено відповідачем 11.01.2007року.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, апеляційна інстанція визнає правомірними позовні вимоги ВАТ „Рембудкомплект” про стягнення з відповідача 11 981,56 грн. - інфляційних нарахувань (за період з січня 2007р. по лютий 2009р.), а також 1621,17 грн. трьох процентів річних (за період з 31.12.2006р. по 16.03.2009р.). При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних  є обґрунтованим та правильним.

Водночас, доводи відповідача про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись позивачем з лютого 2007року, а 3% річних - з 12.01.2007р., визнаються апеляційною інстанцією помилковими.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –


ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач”  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. у справі № 38/164 - без змін.

3.          Справу № 38/164 скерувати до Господарського суду міста Києва.


 Головуючий суддя                                                                      


 Судді                                                                                          



 12.10.09 (відправлено)


  • Номер:
  • Опис: про стягнення заборгованості - 272149,68 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 38/164
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Попікова О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.03.2010
  • Дата етапу: 17.06.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація