Справа № 709/2418/2012
У Х В А Л А
Іменем України
19 лютого 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Кеміня М.П., Джуги С.Д.
при секретарі – Свіді Г.С.
з участю - прокурора Фірки І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 18 листопада 2013 року справу за позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, територіальної громади в особі Ясінянської селищної ради до ОСОБА_1, Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області про скасування розпорядження голови Рахівської РДА №277 від 06.05.2011 року та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ №689601,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року прокурор Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, територіальної громади в особі Ясінянської селищної ради звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту та втрат сільськогосподарського виробництва та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться на землях запасу Ясінянської селищної ради за межами населеного пункту, полонина «Драгобрат».
На підставі цього розпорядження 04.10.2011 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ № 689601на право власності на дану земельну ділянку.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.07.2012 року було встановлено, що розпорядження голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року прийняте поза межами його повноважень та з порушенням ч. 4 ст. 122 ЗК України.
Вказуючи на те, що спірним розпорядженням порушуються інтереси держави, уточнивши позовні вимоги, прокурор просив скасувати розпорядження голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року в частині передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1, визнати недійсним виданий йому на підставі цього розпорядження державний акт серії №689601 на право власності на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та повернути її у власність держави.
Рішенням Рахівського районного суду від 18 листопада 2013 року збільшені позовні вимоги прокурора задоволено.
Скасовано розпорядження голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, за межами населеного пункту та втрат сільськогосподарського виробництва" в частині передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 689601, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0354, виданий ОСОБА_1 04.10.2011 року.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1000 га., яка згідно державного акта серії ЯЛ №689601 із кадастровим номером 2123656200:08:001:0354 належить ОСОБА_1, мешканцю м.Рахів, вул. Б.Хмельницького 110, Закарпатської області.
Повернуто земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер: 2123656200:08:001:0354), що розташована на території Ясінянської селищної ради полонина "Драгобрат" Рахівського району Закарпатської області, у власність держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на необґрунтованість та незаконність рішення суду та порушення судом норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що рішення суду суперечить змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, згідно яким майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У своємі рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина то мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
Прокурор Рахівського району подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
Рахівська РДА та управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області подали письмові клопотання, в яких підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та просять скасувати рішення місцевого суду й ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, за межами населеного пункту та втрат сільськогосподарського виробництва та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Ясінянської селищної ради, полонини Драгобрат, за межами населеного пункту (Т.1 а.с. 7-8).
На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ № 689601 від 04.10.2011 року на право власності на дану земельну ділянку, кадастровий №2123656200:08:001:0354 (Т.1 а.с.9).
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що розпорядження голови Рахівської РДА № 277 від 06.05.2011 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва на території Ясінянської селищної ради, полонини Драгобрат, за межами населеного пункту було прийнято з перевищенням його компетенції та з порушенням діючого на той час земельного законодавства.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-71цс13.
Доводи апеляційної про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року не можна брати до уваги з наступних підстав.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 18 вересня 2013 року № 6-84цс13 при порушенні законодавства при виділенні земельної ділянки звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.
_ Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
_ Тому, позбавлення особи права власності на земельну ділянку, яка виділена з порушенням чинного законодавства, за висновками Верховного Суду України по справі № 6-84цс13 не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Отже, висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи.
З врахуванням вищевикладеного колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову і передбачених ст.ст.309, 310 цього Кодексу підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи скарги висновків суду, наведених у рішенні, не спростовують, тому до уваги взяті бути не можуть.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 122 ЗК України п.12 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 212, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 18 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4