Справа № 2-а-425/09р.
ПОСТАНОВА
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
29 травня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі Соловйової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна справу за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про визнання дій не правомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги для сімей загиблих ветеранів війни, -
встановив:
Позивач є дружиною померлого ветерана війни, у зв’язку з чим та відповідно до вимог п.1 ст.10, ст.15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання до 5 травня, від держави щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
В поданому позові позивач посилаючись на те, що відповідач, порушуючи вимоги вище зазначеного Закону, на протязі 2006- 2008 році виплачував таку одноразову грошову допомогу не в повному обсязі, сплативши тільки у 2006р.- 130грн., у 2007р.-150грн., а у 2008р.-170грн. У зв’язку з чим позивач в поданому позові просить суд стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги за 2006-2008р. у розмірі 4760 грн., з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на момент здійснення виплати,яка становила у2006р.- 155грн., 2007р.-406грн., 2008р.-481грн..
Сторони просили суд розглянути справу без їх участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним задовольнити позов частково з наступних підстав.
Так, згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Згідно ч.2 та ч.3 ст.22 Конституції України «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Крім цього, як зазначено в Постанові Пленуму ВС України № 9 від 1.11.1996р. “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя “ в п.19 якого вказано “ відповідно до ст.. 8, 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними Законами прав і свобод.
Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України, як актом прямої дії “.
Враховуючи вищенаведені Конституційні норми, суд також зазначає, що відповідно до вимог ч.2-3 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» “права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними”. При цьому, згідно ст.15 наведеного вище Закону “щорічно до 05 травня членам сімей зазначеним у п.1ст.10, щорічно виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком”. При цьому, відповідно до ст.17-1 цього Закону виплати такої допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення.
Із документів (а.с.3,), судом встановлено, що позивач дійсно є членом сім”ї загиблого ветерана війни та знаходиться на обліку у відповідача.
При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком за станом на 01.04.2008р. складав- 481грн., згідно Закона від 28.12.07р. № 107-У1.
Також Конституційний суд в цьому рішенні зазначив ( п 3.2 ) “ Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов”язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов”язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави”.
Аналогічне рішення було прийняте Конституційним Судом ( рішення №10-рп від 22.05.08р.), де в п.5.4. зокрема зазначено, що “ законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх,оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок- скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина”.
.
Таким чином судом було встановлено, що фактично за 2008р., відповідачем було не доплачено позивачеві сума щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2405грн.- 170 грн.= 2235грн, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та норми Конституції України, перевіряючи доводи сторін, суд вважає, що такі дії відповідача дійсно порушили право позивача на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, як передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який в даному випадку є спеціальним Законом, який безпосередньо регулює існуючи правовідносини між позивачем та державою в особі її виконавчих органів.
У зв’язку з тим, що позивач пропустив строк для подання позову і не просить його відновити, суд вважає за необхідне в задоволенні позову за 2006,2007р.р..- відмовити.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору, у зв’язку з чим суд вважає необхідним судові витрати, понесені по справі, віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.ст.3,8,19,22,64 Конституції України, ст.ст.2,10,15,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993р., Постановой Пленуму ВС України №9 від 1.11.1999р., керуючись ст.ст.71,94,158-163,172,175,177 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління правці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги за 2008 рік.
Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу за 2008 рік, в сумі 2235грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду, про що необхідно на протязі 10 днів після проголошення рішення ,подати заяву , та на протязі 20 днів, після подання заяви , подати апеляційну скаргу , через Попаснянский райсуд.
Суддя