Справа № 2-646/2009р.

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 вересня 2009 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді                          Чебан А.П.

при секретарі                                Білик М.М.

розглянувши у   відкритому судовому засіданні в залі суду в м .  Татарбунари цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області  про визнання права власності не нежитлове приміщення  за набувальною давністю ,

В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нежитлову будівлю, посилаючись  на те, що   20 березня 1996 року ОСОБА_2   став власником квартири №9, яка знаходиться  в м. Татарбунари   по вулиці Робоча, буд.№23 Татарбунарського району Одеської області. 22 березня 1996 року вищевказана квартира була зареєстрована  на  його ім’я   в Татарбунарському БТІ.  

    23 вересня 2001 року  помер ОСОБА_2, який за життя вчинив заповіт на користь позивача.

Після смерті спадкодавця  позивачу   було видано  свідоцтво про право на спадщину за заповітом.    

 В 1992 році квартира , яку заповідав  ОСОБА_2  позивачу, вперше перейшла  у власність за договором купівлі - продажу дружині  спадкодавця - ОСОБА_3  

 Починаючи з 1992 року  ОСОБА_2 зі своєю дружиною    відкрито користувалися по день смерті  сараєм, який  розміщений на земельній ділянці  6,36  кв.м. по вулиці Робоча, згідно ситуаційного плану. Позивач вказує , що   крім цього сараю  ніякого підсобного  приміщення за квартирою не числилось, що підтверджується експлікацією  до  технічного паспорту на будинок.

В позовній заяві ОСОБА_4  зазначає, що фактично ОСОБА_3, ОСОБА_2 та він  відкрито користувались цим сараєм  понад 15 років, крім того позивач  мав намір  вирішити питання про право власності на цю будівлю через ПМК-18  в зв’язку з тим що  квартиру,   яку він успадкував на підставі заповіту після смерті ОСОБА_2,  побудувало це підприємство, однак  квартира   на балансі ПМК та  на балансі Татарбунарської міської ради не знаходиться.

      Зважаючи на те, позивач  та його спадкодавці   безперервно, відкрито володіли  та користувалися  нерухомим майном протягом п’ятнадцяти років , ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на сарай, який знаходиться  по вул. Робочій в м. Татарбунари Одеської області.

    Позивач у судове засідання не з’явився, направив заяву про можливість слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

     Представник Татарбунарської міської ради у судове засідання також не з’явився, направивши заяву про можливість слухання справи за його відсутності, не заперечуючи проти задоволення позову у попередньому судовому засіданні.

              Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

            Із довідки ВАТ  «ДУНАЙВОДБУД» від 13.04.2009 року вбачається, що  господарські будівлі  під № 6 , розташовані на земельній ділянці  площею 6,36 кв.м. , які знаходяться  по вул.Робоча №23  у м.Татарбунари  Одеської області на балансі  підприємства відсутні(а.с.4).  

       Копією  свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.32) підтверджується те, що    ОСОБА_2 заповів квартиру № 9, яка   знаходиться  в м. Татарбунари   по вулиці Робоча, буд. № 23 Одеської області  -  ОСОБА_1 .  

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД №267020 ОСОБА_2  помер 23.09.2001 року (а.с.35).  

    Відповідно до вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

    Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

    Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно  (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач відкрито, безперервно володіє нерухомим майном протягом більш ніж десять років, тому суд вважає можливим визнати за ним право власності на сарай по вул. Робоча  в м. Татарбунари Одеської області.

    Керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст.ст.58-60, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області  про визнання права власності не нежитлове приміщення  за набувальною давністю   – задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1   право власності на  нежитлове приміщення (сарай)  по вул. Робоча в м.Татарбунари Одеської області на земельній ділянці площею 6,36 кв.м., згідно ситуаційного плану.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                             Чебан