ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
31.07.06 |
Справа № А-6/72-А |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Cуддя Грица Юрій Іванович
При секретарі Тацуняк Наталія Володимирівна
за позовом ПП ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача ДПІ в м.Івано-Франківську вул.Незалежності,20,Івано-Франківськ
про немайнові спори (визнання рішення/акту недійсним)
Представники:
Від позивача: (довіреність № НОМЕР_1 представник );
СУТЬ СПРАВИ: подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №НОМЕР_2
26.07.06 суд видалився до нарадчої кімнати для підготовки постанови до 31.07.06. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що оспорюване повідомлення-рішення прийняте ним відповідно до чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 04.02.06 року ДПІ в м.Івано-Франківську проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу гральні автомати, бар- більярд, що розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, про що свідчить акт перевірки №НОМЕР_3.
На підставі вищевказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_2, яким відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 2265 грн.
В порядку п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на дане податкове повідомлення - рішення позивачем подана скарга до ДПА в Івано-Франківській області. Проте рішенням голови ДПА в Івано-Франківській області вказане повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу- без задоволення.
Не погодившись із прийнятим повідомленням- рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють рзрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (з застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Згідно ст.2 вищевказаного закону місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до п.51 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність, організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту, діяльність з підготовки спортсменів до змагнь з різних видів спорту, визнаних в Україні підлягає ліцензуванню.
Тому, суд вважає, що посилання позивача на договори від 30.06.05, укладені між ним та Івано-Франківською обласною федерацією спортивного і артистичного більярду та ПП "Віто" про співпрацю та надання послуг з прокату спортивного інвентаря ( киї, трикутники, більярдні кулі) проведення змагань аматорів більярду та підвищення гральних навичок є безпідставними.
Крім того, Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачено порядок патентування діяльності у сфері грального бізнесу, що здійснюється суб"єктами підприємницької діяльності або їх структурними підрозділами. Під гральним бізнесом у даному Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік), в тому числі для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - 1800 гривень за кожний стіл для більярду.
Отже, з вищевикладеного випливає, що грошові або майнові виграші передбачено лише при використанні гральних автоматів та при проведенні розиграшів. Для інших видів грального бізнесу, передбаченого даним законом , в тому числі з використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, грошові або майнові виграші не є обов"язковими.
У відповідності до п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до закону України "Про Державний бюджет Ураїни на 2005 рік" та прийняття деяких інших законодавчих актів України із змінами та доповненнями, з 01.07.05 до приняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" не поширюється на суб"єктів підприємницької діяльності, які проводять діяльність у сфері грального бізнесу.
Отже, суд вважає, що суб"єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу, оподатковуються в порядку, передбаченому чинним законодавством для загальної системи оподаткування з обов"язковим придбанням торгового патенту та відповідно до п.1. ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” з проведенням операцій через реєстратор розрахункових операцій.
Що стосується твердження позивача про те, що податкова інспекція не вправі застосовувати податкові повідомлення -рішення, то слід сказати, що відповідно до ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього закону до суб"єктів підприємницької діяльності , які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби в Україні застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Посилання позивача на те, що йому своєчасно не було надано відповідь на подану ним в порядку адміністративного оскарження скаргу, а тому він вважає її задоволеною, а податкове повідомлення- рішення підлягає скасуванню, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки формальні порушення суб"єкта владних повноважень - ДПІ при проведенні перевірки, прийнятті рішення чи розгляді скарги не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення- рішенння при розгляді судом спору по суті.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача безпідставні і задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.124 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", Законом України “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ст.ст.87, 90, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
в позові відмовити.
На постанову сторони мають право подати заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі- з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через місцевий господарський суд.
Суддя Грица Юрій Іванович
31.07.06
Виготовлено в діловодстві
помічник судді Рочняк О.В.