Справа № 712/2-3541/2011

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2012 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павліченка С.В.,

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

при секретарі Калинич С.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 23 роки працював на ОП «Ужгородський коньячний завод» працівником будівельної бригади.

04.03.2011 року за наказом Директора №32 ОСОБА_1 було звільнено з ОП «Ужгородський коньячний завод» у зв'язку з зміною в організації виробництва і праці, через скорочення чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Однак, членами ОП «Ужгородський коньячний завод», до складу якого входить і позивач, не приймалося рішення про зміну в організації виробництва та праці.

Трудовим колективом вже більше 10 років не підтверджувалися повноваження Директора ОII «Ужгородський коньячний завод».

Статут PA «Ужгородський коньячний завод», що затверджувався загальними зборами трудового колективу 01.12.1991 року не наділяв Директора ОП «Ужгородський коньячний завод» повноваженнями одноособово приймати рішення про зміну організації виробництва та праці та звільнення членів підприємства.

Таким чином, директором ОП «Ужгородський коньячний завод» було перевищено повноваження, надані йому, відповідно до статуту, трудовим колективом підприємства.

Позивач є інвалідом Ш групи, має на утриманні неповнолітнього сина та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною. Після звільнення позивач постійно знаходиться у стані морального пригнічення та дискомфорту, через що погіршилася моральна атмосфера у сім'ї.

Через наявність інвалідності і по неврологічному захворюванню ОСОБА_1 потребував додаткових витрати на придбання антидепресантів та заспокійливих ліків у зв'язку з постійним моральним напруженням та хвилюванням через звільнення з роботи.

Оскільки, ОСОБА_1 було звільнено без відповідної законної підстави, просить суд задовольнити його позовні вимоги, та, винести рішення, яким скасувати наказ Директора ОП «ужгородський коньячний завод» від 04.03.2011 року №32, поновити ОСОБА_1 на посаді робітника III розряду будівельної бригади, зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 3000грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як незаконного та необгрунтованого і постановлення нового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував доводів зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи встановлено, що ОСОБА_1 23 роки працював на ОП «Ужгородський коньячний Завод» працівником будівельної бригади.

Наказом директора ОП «Ужгородський коньячний завод» №208/вк від 06.12.2010 року вирішено ліквідувати з 10.12.2010 року структурний підрозділ заводу – будівельну бригаду, скоротивши чисельність працівників цієї бригади. Про наступне вивільнення персонально під розписку попередити працівників, зокрема, ОСОБА_1

04.03.2011 року за наказом Директора №32 ОСОБА_1 було звільнено з ОП «Ужгородський коньячний завод» у зв'язку з зміною в організації виробництва і праці, через скорочення чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідачем при звільненні позивача з роботи було додержано вимог ст.49-2 КЗпП України щодо персонального його попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, а доказом відсутності вільних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, є штатний розклад робітників ОП «Ужгородський коньячний завод», введений в дію з 06.12.2010 року, в якому така організаційна структура, як «будівельна бригада», у зв’язку з її ліквідацією, відсутня.

З матеріалів справи слідує, що структурний підрозділ будівельної бригади ліквідований повністю і звільнено всіх її працівників, а тому в позивача відсутнє переважне право на залишення на роботі.

Крім цього, при звільненні позивача з роботи не було допущено порушень вимог ст.43 КЗпП України, оскільки з довідки Закарпатської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу №21 від 04.08.2011 року слідує, що на ОП «Ужгородський коньячний завод» первинна профспілкова організація не існує.

Посилання позивача на відсутність у директора ОП «Ужгородський коньячний завод» повноважень на звільнення працівників з роботи, не заслуговують на увагу та спростовуються п.3.5 Статуту ОП «Ужгородський коньячний завод», згідно якого директор підприємства здійснює прийом, переводи і звільнення працівників, встановлює їх чисельність і затверджує штатний розпис. Тому наказ про звільнення позивача з роботи від 04.03.2010 року №32/вк директором ОП «Ужгородський коньячний завод» був виданий в межах наданих йому Статутом підприємства повноважень.

Звільнення позивача з роботи було проведено з додержанням вимог трудового законодавства, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення його позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, зазначених у оскарженому рішенні, не спростовують.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді