Справа № 712/2-1186/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2012 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павліченка С.В.

суддів: Ігнатюка Б.Ю., Куцина М.М.,

при секретарі Ердик В.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський” в особі ліквідатора ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський” про визнання договорів недійсними,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до АКБ «Східно - європейський банк» в особі Ужгородської філії АКБ «Східно- європейський банк» , треті особи без самостійних вимог на боці відповідача - Приватний нотаріус ОСОБА_3, Глибокопотіцька сільська рада, про визнання недійсним договорів .

Свій позов мотивує тим, що її чоловіком - ОСОБА_4С в 2007 році було укладено договір кредиту та договір застави.

Про укладення даних договорів позивачці стало відомо тільки в липні 2009 року після смерті її чоловіка.

Разом з тим на укладення вищезазначених договорів позивачка згоди не надавала хоча нотаріусом було зроблено відмітку про надання такої , а тому просить суд визнати недійсними вищевказані договори.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року позов задоволений.

Кредитний договір за №АЮ-04/2007 від 21 лютого 2007 року та договір застави автотранспорту №05 від 21 лютого 2007 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Східно - Європейський банк» Ужгородською філією та ОСОБА_4 визнано недійсними.

В апеляційній скарзі Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський” в особі ліквідатора ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як незаконного, та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При розгляді даної справи суд першої інстанції встановлено, що Кредитний договір за №АЮ-04/2007 від 21 лютого 2007 року та договір застави автотранспорту №05 від 21 лютого 2007 року укладені між Акціонерним комерційним банком «Східно - Європейський банк» Ужгородською філією та ОСОБА_4 під час знаходження останнього у шлюбі з позивачкою ОСОБА_2, яка згоди на укладення цих правочинів не давала.

Наведена обставина сторонами не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що  майно, яке перебуває у спільній власності, може бути  передане  у заставу лише за згодою усіх співвласників, а підставою для визнання недійсним правочину щодо розпорядження таким майном, зокрема, є відсутність у співвласника, який вчинив цей правочин згоди інших співвласників на його укладення.

Так, зі змісту договору застави автотранспорту №05 від 21 лютого 2007 року вбачається, що заставодержателю було відомо про факт належності заставленого майна подружжю, а не особисто заставодателю. (спільна сумісна власність)

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами ст. 578 цього кодексу, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. Аналогічна норма передбачена ст. 6 Закону України «Про заставу».

Згідно ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частиною 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч.1 ст.  215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Договор застави автотранспорту № 05 від 21 лютого 2007 року суперечить актам цивільного законодавства, зокрема ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про заставу».

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції законно та обґрунтовано визнав недійсним договір застави спільного майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду щодо визнання недійсним договору застави, не спростовують.

Що стосується кредитного договору за № АЮ-04/2007 від 21 лютого 2007 року, то з підстав зазначених у позові, він не міг бути визнаний недійсним.

З тексту кредитного договору № АЮ-04/2007 від 21 лютого 2007 року вбачається, що він укладений між банком “Східно-Європейський” та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5.

Отже, укладаючи даний договір, ОСОБА_6 діяв, як суб’єкт підприємницької діяльності, а не як громадянин, один із подружжя і обмеження встановлені ст. 65 СК України  на такі правовідносини не розповсюджувалось.

Оскільки, укладаючи кредитний договір не вчинив дій щодо розпорядження спільним майном подружжя, згода позивачки на укладення такого договору не вимагалась.

Зазначені обставини, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним кредитного договору і постановлення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.1 ст.  215, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 576, 578 ЦК України, ч. 1,2 ст. 65 СК України, ст. 6 Закону України «Про заставу», ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський” в особі ліквідатора ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року в частині визнання недійсним кредитного договору №АЮ-04/2007 укладеного 21 лютого 2007 року скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді