№2-948/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2009 року                                  Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                    Багбая Є.Д.

при секретарі                                              Чорній О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комерційний банк «Дельта» про повернення суми депозиту, -

ВСТАНОВИВ:

        Представник відповідача в судове засідання не з’явився, позов не визнав повністю.

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Комерційний банк «Дельта» про повернення суми депозиту. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 17 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу (депозиту) строком на 1 рік до 22 квітня 2009 року. Відповідно до умов договору позивачем було передано банку грошові кошти в розмірі 10000 гривень, банк відкрив вкладний рахунок на який зараховував вищезазначену суму. Договором була встановлена процентна ставка на суму вкладу в розмірі 18% річних. 30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача с письмовою заявою щодо дострокового повернення вкладу. Але відповідач відмовився достроково повернути позивачу вклад мотивуючи свою відмову забороною Нацбанку України. Позивач вважає дії відповідача незаконними просить стягнути з нього грошові кошти в сумі вкладу та процентів в загальному розмірі 10779,18 гривень моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та судові витрати понесені позивачем.

    Позивач та його представник в судове засідання з’явилися, уточнили позовні вимоги, вказавши, що 22 квітня 2009 року відповідач повернув вклад з відсотками в розмірі 11816 гривень. Але оскільки відповідач не повернув грошові кошти на першу вимогу позивача як зазначено в законі, то позивач та його представник просять стягнути з відповідача пеню передбачену Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, також суму індексу інфляції та 3% річних, всього на загальну суму 1245  гривень 75 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати понесені позивачем на суму 1530 гривень.

            В судове засідання не з’явився представник відповідача, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав повністю, надав заперечення проти позову, вказавши, що дійсно між сторонами укладений договір вкладу, згідно якого вони зобов’язані повернути депозитний вклад вкладнику. Але банк не взмозі цього зробити оскільки 11.10.2008 року та 5 грудня 2008 року в зв’язку з фінансовою кризою Нацбанком України було винесено постанови №319 та №413 згідно яких банкам було заборонено робити дострокове повернення депозитів. Оскільки вищезазначені постанови Нацбанку України були чинними на момент звернення позивача щодо повернення вкладу, вони були обов’язковими для виконання відповідачем. Крім того, враховуючи, що банк не міг передбачити настання мирової фінансової кризи, банк вважає вказану обставину форс-мажорною, тому відсутня вина відповідача у невиконанні умов договору. Просит відмовити в задоволенні позову повністю.  

            Судом досліджені докази по справі:

- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх  у судовому засіданні;

             Вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши заперечення відповідача та матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

            Згідно ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника…

             Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства,          

             Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

             Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.  

             Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

            Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

            Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

             Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України  N 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди „ розглядаючи  позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що шкода,  заподіяна  особі  і  майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи,  а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  незалежно  від наявності вини.

          Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа,  яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та  на  власний  ризик ,  відкриття  і  ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору .              

    Згідно ст. 36 Закону України «Про банки і банківську діяльність»   Банки зобов'язані   формувати   резервний  фонд  на  покриття непередбачених збитків  по всіх статтях активів  та  позабалансових зобов'язаннях.

    Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»   Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам  забороняється  в  односторонньому  порядку  змінювати умови укладених з клієнтами договорів,

     Згідно ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність відповідно до цього закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо іншій розмір пені не обумовлений договором між ними.

       Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник – особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи – члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

 У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

17 квітня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) строком на 1 рік до 22 квітня 2009 року. Відповідно до умов договору позивачем було передано банку грошові кошти в розмірі 10000 гривень, банк відкрив вкладний рахунок на який зараховував вищезазначену суму. Договором була встановлена процентна ставка на суму вкладу в розмірі 18% річних. 30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача с письмовою заявою щодо дострокового повернення вкладу. Але відповідач відмовився достроково повернути позивачу вклад мотивуючи свою відмову забороною Нацбанку України. Позивачу 22 квітня 2009 року по закінченню строку вкладу було повернуто суму вкладу та нарахованих відсотків на загальну суму 11816,25 гривень. Але оскільки відповідач не повернув грошові кошти на першу вимогу позивача як зазначено в законі, то позивач та його представник просять стягнути з відповідача пеню передбачену Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, також суму індексу інфляції та 3% річних, всього на загальну суму 1245  гривень 75 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати понесені позивачем на суму 1530 гривень.

          Суд вважає встановленим наявність фактів, якими частково обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів .

Суд вважає доведеним невиконання відповідачем своїх зобов’язань, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників судового розгляду. Обов’язок повернути грошові кошти не заперечується і самим відповідачем. Посилання відповідача на постанови Національного банку України щодо заборони дострокового повернення вкладів та тим, що вищезазначені постанови не оскаржувалися та є законними, суд вважає безпідставними та такими що не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вищезазначені постанови Нацбанку України не зареєстровані в Міністерстві юстиції належним чином, та не мають юридичної сили. Крім того вони протирічать законодавству України. Зміна законів є прерогативою лише законодавчого органу України - Верховної Ради, але ж ніяким чином не Національного банку України. Крім того враховуючи юридичну колізію вищезазначених постанов та законів України, суд оскільки постанови Нацбанку є підзаконними нормативними актами, вважає, що при даних правовідносинах повинні застосовуватися саме закони України, які мають вищу юридичну силу. Крім того банк керуючись вимогами закону зобов’язаний був докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнтів банку, включаючи оскарження вищезазначених постанов Нацбанку у встановленому законом порядку, чого відповідач не зробив, тим самим порушивши вимоги закону.  Посилання відповідача на те , що банк не міг передбачити настання фінансової кризи, яку він вважає форс-мажорною обставиною, суд також не може прийняти до уваги, оскільки згідно законодавству банк приймає вклади від клієнтів на свій ризик . Вищезазначений ризик, в тому числі і настання фінансової кризи банк повинен забезпечувати відповідними резервними фондами в своєму капіталі, як цього вимагає закон. Оскільки відповідач вищезазначених вимог закону не виконав, суд вважає дії відповідача щодо неповернення вкладу позивачу на першу його вимогу безпідставним, незаконним та таким що суперечить вимогам договору укладеному між сторонами та вимогам законів України. Оскільки судом встановлена протиправна поведінка відповідача щодо неповернення вкладу позивачу, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань підлягають задоволенню, оскільки відповідальність сторін як передбачено договором настає згідно законодавству України, Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлений розмір пені 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми переказу, якщо інше не обумовлено договором між ними. Оскільки позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою 30 січня 2009 року, відмову про виконання вимоги отримав 2 лютого 2009 року, пеня з 1 лютого 2009 року по 21 квітня 2009 року тобто за 80 днів складає – 10000,00 х 0,1 х 80 = 800 гривень. Сума індексу інфляції за весь період прострочення складає ( індекси інфляції на 2009 рік (лютий 2009 року -101,5, березень 2009 року – 101,4, квітень 2009 року – 100,9, травень - 100,9) таким чином 10000,00 х 3,8% = 380,00 гривень. Сума 3% річних складає: 3% х 80 днів : 365 х 10000,00 = 65,75 гривень. Вищезазначені суми підлягають стягненню з відповідача, оскільки передбачені законодавством.

В частині відшкодування моральної шкоди вимоги позивача є безпідставними та незаконними, оскільки між сторонами по справі склалися договірні правовідносини, якими в разі невиконання продавцем взятих на себе зобов’язань не педбачено відшкодування покупцю ще й моральної шкоди, оскільки договором та законом передбачена майнова відповідальність за невиконання зобов’язань відповідачем по справі.

Вимоги позивача в частині стягнення судових витрат пов’язаних зі зверненням позивача до суду, а саме сплачені витрати на інформаційне-технічне забезпечення справи та витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню відповідно до частини задоволених вимог, оскільки доведені письмовими доказами по справі.

          Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються крім пояснень сторін:

- договором банківського вкладу /а.с. 4/, згідно якого підтверджуються зобов’язання сторін по справі щодо виконання умов укладеного між ними договору;

- квитанцією /а.с. 5/, згідно якого підтверджується відкриття депозитного рахунку позивача на суму 10000 гривень;

- платіжний документ /а.с 6/, згідно якого підтверджується вимога позивача щодо ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку;

- відповідь банку /а.с. 7/, згідно якого підтверджується відмова відповідача достроково повернути вклад позивачу;

- електроний лист /а.с. 15/, на який посилається відповідач як на неможливість виконання зобов’язання;

- договір на надання правової допомоги, довідка про вартість надання правової допомоги позивачу /а.с. 16, 31/, згідно яких підтверджується витрати на правову допомогу позивача;

           На підставі ст.  525, 526, 530, 611, 623, 625, 1060 ЦК України, ст. 2, 36, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», керуючись ст. 8, 10, 59, 60, 88, 94, 158, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

         Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Комерційний банк «Дельта» про повернення суми депозиту  - задовольнити частково.

         Стягнути з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 800 гривень 00 копійок, суму індексу інфляції 380 гривень 00 копійок, 3% річних за порушення виконання грошового зобов’язання в розмірі 65 гривень 75 копійки, всього загальну суму 1245 гривень 75 копійок.

         Стягнути з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 5 гривень 88 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 299 гривень 10 копійок.

         Стягнути з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» суму судового збору в розмірі 12 гривень 45 копійок на користь держави.

         В іншій частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень відмовити.

          Р ішення суду  може бути оскаржено через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його винесення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження   і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                Є.Д.Багбая