Справа № 707/2-85/2010
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 січня 2012 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого: Павліченка С.В.
суддів: Куцина М.М., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі: Калинич С.І.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 4 березня 2010 р., -
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Опель-Астра”, яким керував він на підставі довіреності, та автомобіля “Мерседес-Бенц” під керуванням ОСОБА_3
Оскільки винним у скоєні ДТП є ОСОБА_3, який відшкодувати завдану внаслідок ДТП шкоду відмовляється, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 30 420 грн. 93 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
У процесі розгляду справи ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2010 року замінено неналежного відповідача – ОСОБА_3, на належного – ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 перебував з ОСОБА_2 у трудових відносинах.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 березня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 420 грн. 93 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати, а всього – 32 284 грн. 60 коп.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
13 квітня 2011 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2010 року скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказується, що ОСОБА_1 не будучи власником майна не мав права на позов про відшкодування на його користь шкоди, завданої цьому майну, розмір заподіяної шкоди належно не доведений, не врахована вина позивача у скоєнні ДТП, не вирішено питання про передачу автомобіля відповідачеві та не з’ясовані обставини щодо наявності договору страхового відшкодування.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2008 року біля 21 години 10 хв. в м. Мукачево по вул.Стуса, ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки Мерседес-Бенц”, номерний знак НОМЕР_1 при виїзді на головну дорогу не надав перевагу у русі автомобілю марки Опель-Астра”, державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1, що рухався по головній дорозі ліворуч, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав пошкоджень.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 13 липня 2009 року, ОСОБА_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 04 грудня 2008 року біля 21 години 10 хв. в м. Мукачево по вул.Стуса і відповідно до ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнутий до адміністративної відповідальності з оголошенням йому усного зауваження у зв’язку із закриттям провадження у справі за малозначністю (а. с.116-118).
Отже вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП доведена.
ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки ОСОБА_5”, державний номерний знак НОМЕР_1, згідно трудового договору укладеного між працівником і фізичною особою від 19 жовтня 2005 року та перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2, який зареєстрований як фізична особа-підприємець (т.1 а. с.114-115, т. 2 а. с. 40-41), а тому відповідно до статті 1172 частини 1 ЦК України та пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (зі змінами, внесеними постановами від 08 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11, від 25 травня 1998 року №15 та від 24 жовтня 2003 року №9) Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести ОСОБА_2.
Вартісь відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1, відповідно до висновку експертизи складає 37405,31 грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП – 25830 грн., ринкова вартість після ДТП -8902 грн. /т.2 а.с.172/.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” роз’яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу Захист права власності, тобто, особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на відповідній правовій підставі, вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував автомобілем “Опель-Астра” на підставі довіреності, виданій йому власником цього автомобіля – ОСОБА_6 (а.с. 30)., отже він має право на звернення з позовом про відшкодування шкоди.
Оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищує його ринкову вартість, а позивач, не являючись власником позбавлений можливості повернути автомобіль відповідачеві після оплати його вартості, то розмір шкоди, яка підлягає стягненню повинен бути обмежений ринковою вартістю автомобіля до ДТП за мінусом ринкової вартості автомобіля після ДТП, що складає 16928 (шістнадцять тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн.
Зазначені обставини, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права у позивача на закладення даного позову не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Доводи щодо неналежного визначення розміру шкоди частково враховуються і в процесі апеляційного розгляду справи проведена відповідна судова експертиза для визначення розміру шкоди.
Доводи щодо відсутності вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП спростовуються постановою апеляційного суду Закарпатської області від 13 липня 2009 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для справи.
Керуючись ст. 396, 1166, 1187 ЦК України, ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-
р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 4 березня 2010 року в частині розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 – 16928 (шістнадцять тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн. .майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 305 (тристо п’ять ) грн. судових витрат та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді