ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

22.09.09                                                                                           Справа  № 8/157-3561 (3/145-2327)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                     Бойко С.М.,

суддів:                                           Бонк Т.Б.,

                                                       Марко Р.І.,

при секретарі Гулик Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача-2) –  не з”явився,

позивача –не з»явився,

відповідачів-1,3  –не  з”явилися,

третьої особи  – з”явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бріар», м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.06.09 року, суддя Гирила І.М., у справі №8/157-3561(3/145-2327)

за позовом: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідачів:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю  «Стар Софт», м.Тернопіль

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріар», м.Тернопіль

3.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Онлайн», м.Тернопіль

за участю третьої особи на стороні  позивача без самостійних вимог на предмет спору Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном, м.Тернопіль

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини приміщення площею 53 кв.м. від 02.08.2006 року та зобов»язання ТзОВ «Бріар»передати приміщення,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Тернопільської області від 01.06.09 року частково задоволено позовні вимоги  Тернопільської міської ради в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частини приміщення площею 53,0 квадратних метрів по вул.Руська,21 у м.Тернопіль від 02.08.2006 року, укладеного між ТОВ „Стар Софт” та ТОВ „Бріар” та зобов»язання ТОВ„Бріар” передати це приміщення за актом  приймання–передачі в Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном.

Рішення суду мотивоване тим, що сторонами в момент укладення спірного договору не дотримано вимог, встановлених частиною 1 ст.203 ЦК України, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання  його недійсним, а згідно ст.216 ЦК України підставою для застосування правових наслідків недійсності правочину, зокрема, повернення приміщення. За змістом п.1 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №32 від 18.01.2001року, спірне приміщення зобов»язано повернути Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном.

В частині позовних вимог щодо відповідача-3 - ТОВ «Тернопіль Онлайн»провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки позивачем не доведено існування  між позивачем та ТОВ “Тернопіль-Онлайн” договірних відносин.

В апеляційній скарзі відповідач-2 просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки не доведено недотримання сторонами договору вимог, встановлених ст.203 ЦК України на момент укладення оскаржуваного договору.  

В підтвердження своєї позиції скаржник покликається на те, що  на момент укладення спірного договору сторони, зокрема, продавець-ТзОВ “Стар–Софт” мав відповідний обсяг  цивільної дієздатності для його укладення, оскільки договір дарування від 16.12.2005р., за яким  ТзОВ “Стар–Софт” набуло право власності на спірне майно, визнаний недійсним в судовому порядку лише 12.06.2007 року, тобто значно пізніше дати укладення спірного договору.

Скаржник вважає, що в спірному випадку місцевим судом не застосовано норми ст.330 ЦК України щодо набуття права власності добросовісним набувачем, яким є скаржник, та не встановлено наявність в спірному випадку підстав, передбачених ст.388 ЦК України, які надають право власнику на витребування майна від добросовісного набувача. З наведеного скаржник вважає, що спірне приміщення є об»єктом приватної власності, придбане скаржником за відплатним договором, а тому не може вважатися об»єктом приватизації, що підлягає поверненню у комунальну власність.

Скаржник також покликається  на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині неправильного застосування ст.216 ЦК України щодо двохсторонньої реституції, оскільки згідно даної норми такі наслідки визнання договору недійсним можуть застосовуватися виключно до сторін договору, а в спірному випадку місцевим судом зобов»язано повернути майно третій особі, яка не була стороною договору.

В судове засідання представники позивача та відповідачів не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника третьої особи, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.02.2005р. у справі № 9/5-58, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005р., між ТзОВ “Тернопіль–Онлайн” та Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради  укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Руська,21.

Проте, у зв'язку із невиконанням ТзОВ “Тернопіль-Онлайн” своїх зобов’язань щодо проведення оплати за передане нежитлове приміщення згідно зазначеного договору купівлі-продажу, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2006р. у справі № 7/241-3504, вказаний договір купівлі–продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Руська,21 від 15.12.2005р., розірвано.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір розривається в судовому порядку зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Пунктом 10.2 розірваного в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Руська,21 передбачено, що у разі його розірвання за рішенням суду, господарського суду, в зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань, об’єкт приватизації підлягає поверненню в комунальну власність.

Разом з тим, всупереч вимогам Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження та передачу в заставу об’єктів, обтяжених зобов’язаннями їх власників перед державою, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.03.2001р. №500, 16.12.2005р., ТзОВ “Тернопіль-Онлайн” укладено з ТзОВ “Стар-Софт” договір дарування спірного нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Руська,21, посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі № 4019.

За умовами даного договору, дарувальник - ТзОВ “Тернопіль-Онлайн“ подарував, а обдарований - ТзОВ “Стар Софт“ прийняв в дар належне дарувальнику нежитлове приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Руська,21 (технічний 8-й поверх).

Правову оцінку договору дарування надано господарським судом Тернопільської області у справі №14/323-4363. Зокрема, рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.02.2007р. у справі №14/323-4363, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007р., задоволено позов Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради та визнано недійсним договір дарування приміщення від 16.12.2005р, укладений між ТзОВ “Тернопіль–Онлайн” та ТзОВ “Стар Софт”, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Магдич О.О. і зареєстрований у реєстрі №4019.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч. 1 ст.236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що за договором дарування від 16.12.2005р., який в судовому порядку визнаний недійсним, ТзОВ “Стар-Софт” не набуло права власності на відчужене ТзОВ “Тернопіль–Онлайн” приміщення, а тому не вправі було, як і ТзОВ “Тернопіль-Онлайн”, вказаним приміщенням розпоряджатись, володіти та користуватися, оскільки власником приміщення по вул.Руська,21, в м.Тернополі була територіальна громада м.Тернополя.  

Наведене випливає також із ст.658 ЦК України, згідно якої право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Разом з тим, в порушення вищевказаної норми, 02.08.2006р.  ТзОВ “Стар–Софт” укладено з ТзОВ “Бріар” спірний договір купівлі–продажу частини приміщення площею 53,0 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., зареєстрований в реєстрі за № 3193.

Підставою для визнання вказаного договору недійсним позивач  вважає укладення спірного договору всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки на момент його укладення продавець набув права власності на приміщення, а тому не мав права ним розпоряджатися, в тому числі продавати.

За  приписами  ст.204  ЦК України  встановлена  презумпція  правомірності правочинів,   тобто   правочин   є   правомірним,   якщо   його   недійсність   прямо   не   встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом.

В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.02.2007 у справі N 14/323-4363 (30.10.2007 згідно постанови Вищого господарського суду України залишеним без змін), яким визнано недійсним договір дарування приміщення від 16.12.2005 р., укладений між ТзОВ “Тернопіль–Онлайн” та ТзОВ “Стар Софт”.

Відповідно до ст. ст.124, 129 Конституції України та ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

ТзОВ “Стар Софт” всупереч зазначеним положення чинного законодавства, 02.08.2006 на підставі договору купівлі-продажу здійснило відчуження спірного майна на користь ТзОВ “Бріар”.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав до визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України та витребування майна відповідає обставинам справи та наведеним вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Місцевий господарський суд, встановивши, що спірний договір купівлі - продажу не відповідає вимогам чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про можливість витребування відчуженого за ним майна від ТзОВ “Бріар”, яке володіє ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Посилання скаржника на відплатний характер договору купівлі-продажу від 02.08.2006, за яким ТзОВ “Бріар” є добросовісним набувачем спірного майна, як на підставу скасування рішення суду, є безпідставним, оскільки згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Місцевим судом правильно зазначено, що згідно п.1 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №32 від 18.01.2001року, який регулює відносини, пов’язані з поверненням у державну власність об’єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу, у зв’язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, передбачено, що об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу (далі органи приватизації), для здійснення управління цим об'єктом згідно із законом до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

Оскільки  первинний договір купівлі-продажу спірного приміщення, укладений 30.06.2005 року між ТОВ "Тернопіль-Онлайн" та Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради, як продавцем, правонаступником якого є Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном, місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність повернення  об'єкта приватизації саме Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном.

При цьому, місцевим судом враховано, що Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном діє на підставі Положення про Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради № 5/20/1 від 21.08.2008р. “Про внесення змін в рішення міської ради щодо структури Тернопільської міської ради”, п.п. 1.1, 2.4 якого передбачено, що Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном є виконавчим органом Тернопільської міської ради, нею утворюється, їй підзвітний і підконтрольний, підпорядкований виконавчому комітету та міському голові, є правонаступником управління економічного розвитку та управління комунальним майном. Згідно з п.п.2.5, 3.10-3.12 Положення, Департамент є органом приватизації міської ради відповідно до чинного законодавства України, здійснює: облік та контроль за використанням комунального майна міста, управління майном, що належить до комунальної власності міста, а також функції по укладенню, пролонгації, припиненню договорів оренди та безоплатного користування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Щодо позовних вимог  до відповідача-3 - ТОВ «Тернопіль Онлайн», то місцевим судом також підставно припинено провадження в справі в цій частині згідно п.1-1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки позивачем не доведено існування  між позивачем та ТОВ “Тернопіль-Онлайн” договірних відносин, що свідчить про відсутність між ними спору.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                          

                                                   постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 01.06.09 року в справі за номером  8/157-3561(3/145-2327) - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бріар» –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

       

                                                                       Р.І.Марко