Справа № 11- 417/2009 Головуючий у І інстанції - Кухта В.О.
Категорія -ч. 3 ст. 187 КК України. Доповідач - Карнаух А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Козака В.І.
суддів - Білоброва В.Д., Карнауха А.С.
з участю прокурора - Гапєєвої Н.П.
захисника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від
11 червня 2009 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Ушня Менського району Чернігівської області, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 07.04.1995 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави з конфіскацією всього майна
- 24.12.1997 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 229-6, ст. 43 КК України в редакції 1960 року) до 2 років 3 місяців позбавлення волі
- 14.12.2000 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 229-2; ч. 3 ст. 229-6; 43; 14 КК України ( в редакції 1960 року) до 7 років позбавлення волі, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
засуджений за частиною 3 статті 187 КК України - до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Визначено рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_2 з часу затримання 18 березня 2009 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 716,57 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді взяття під варту.
Вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що він
11 березня 2009 року близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, взявши з собою хустку щоб приховати обличчя, прибув до будинку ОСОБА_3 розташованого за адресою:АДРЕСА_2, де розбивши скло у вікні через раму відкрив вхідні двері та умисно проник в жиле приміщення. В будинку заволодів жіночою сорочкою, якою разом з хусткою накрив своє обличчя. Після чого взявши дерев'яну палку умисно почав наносити нею удари по голові і тілу господарки, вимагаючи при цьому віддати гроші. Не отримавши та не знайшовши грошей ОСОБА_2. відкрито всупереч волі та в присутності потерпілої заволодів вищевказаною сорочкою та пішов з господарства. В результаті нанесених ударів ОСОБА_3. було завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми та забійної рани тім'яної ділянки голови, забою грудної клітини справа, гематоми лівої сідничної ділянки, стегна. Що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. просив пом'якшити призначене судом покарання та застосувати до нього примусове лікування від наркоманії. Не заперечуючи своєї вини у вчинені злочину, стверджував, що під час досудового слідства показання про скоєння ним злочину він давав внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, зокрема під моральним та психологічним тиском.
Заслухавши доповідача, думку прокурора який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, захисника який підтримав апеляцію засудженого з викладених в ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним
11 березня 2009 року нападу з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3., поєднаному з насильством яке є небезпечним для життя та здоров'я особи яка зазнала нападу з проникненням у житло, суд обґрунтував дослідженими й належно оціненими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_3. (а. с. 25), протоколом огляду місця події, АДРЕСА_2, згідно якого в будинку потерпілої мається розбита шибка у вікні, що підтверджує спосіб проникнення ОСОБА_2 до жилого приміщення (а. с. 5-8).
Під час відтворення обстановки та обставин події, засуджений добровільно в присутності двох понятих показав та розказав як вчинив напад на ОСОБА_3. (а. с. 28-35).
Згідно висновку дактилоскопічної експертизи, слід руки вилучений з місця пригоди, залишений нігтьовою фалангою вказівного пальця правої руки ОСОБА_2 (а. с. 122-125).
За змістом висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_3. мались тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та могли утворитися 11.03.2009 року за обставин справи від дії тупих предметів, не менше п'яти ударів (а. с. 115-117).
Показання ОСОБА_2 про вчинення ним інкримінованого злочину підтверджені й іншими доказами, які суд обґрунтовано визнав достовірними і поклав в основу вироку. Тому твердження ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства є безпідставними.
Отже, за встановлених у справі фактичних обставин, дії засудженого ОСОБА_2 кваліфіковано судом за частиною 3 статті 187 КК України правильно.
Покарання ОСОБА_2 призначено в межах нижчої межи, встановленої санкцією ч. 3 ст. 187 КК України та відповідає вимогам ст. 65 КК України, є достатнім та необхідним для його виправлення та запобіганню вчиненню ним нових злочинів. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставину яка пом'якшує покарання - щире каяття. Обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Тому підстав для пом'якшення цього покарання немає.
Доводи ОСОБА_2 про необхідність застосування до нього примусового лікування від наркоманії не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 КК України примусовому лікуванню підлягають, незалежно від виду призначеного покарання, лише особи, які вчинили злочин та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб.
Враховуючи, що наркоманія до цих хвороб не належать, оскільки вона є соціально небезпечними захворюваннями, як зазначено в пункті 24 Постанови Пленуму верховного Суду України „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03 червня 2005 року за № 7, колегія суддів вважає, що відсутні підстави, передбачені статтею 96 КК України, для застосування до ОСОБА_2 примусового лікування від наркоманії.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у справі не встановлено. За таких обставин вирок суду є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцією засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2009 року, щодо ОСОБА_2- залишити без змін.
СУДДІ:
Козак В.І. Карнаух А.С. Білобров В.Д.