У Х В А Л А

Іменем України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2009 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

           В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2009 року, а матеріали заяви направити до суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2009 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1. про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.           Відмовляючи у відкритті провадження на підставі ст. 122 ЦПК України, суддя суду першої інстанції виходив з того, що із змісту заявлених ОСОБА_1. вимог випливає спір про право, а тому її заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд порушив норми процесуального права, зокрема, суд прийшов до помилкового висновку, що даний спір є спором про право, а тому підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

          На думку апелянта, перелік випадків справ окремого провадження в ст. 256 ЦПК України, не є вичерпним. Заявниця просить лише встановити факт того, що її померлий батько працював охоронцем у ФОП ОСОБА_3. з 02.04.2009 року по 08.04.2009 року.

          ОСОБА_1. вважає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає розгляду судом в порядку окремого провадження в порядку Розділу 4 ЦПК України.

          Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1. та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

            Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1. звернулась з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту роботи ОСОБА_4 (її померлого батька) у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. на посаді охоронця з 02.04.2009 року по 08.04.2009 року.

            Зазначила, що встановлення даного факту їй необхідно для того, щоб отримати страхові кошти, як особі, яка втратила годувальника, відповідно до ст. 13, ст.14 п.1, п.2, ст. 21 ч.ч.1, 2, ст. 28, ст. 33, ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Зазначені кошти вона не має можливості отримати без встановлення факту роботи батька, оскільки ФОП ОСОБА_3. не встиг зареєструвати трудовий договір  між ним і батьком.

           Виходячи із зазначеного, апеляційний суд вважає, що заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, з якого випливає спір про право на отримання страхових виплат, тобто шляхом встановлення даного факту вона набуває права на соціальне страхування у вигляді виплати їй коштів у зв'язку з втратою годувальника.

           Таким чином, вимоги заявниці пов'язані зі спором про право, які згідно з чинним цивільно - процесуальним законодавством України підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

      Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що розгляд зазначеної вимоги не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, але не погоджується в частині застосування положень ст. 122 ЦПК України, а тому ухвала судді на підставі п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає зміні, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню, виходячи з наступного:

          Так, правила ст. 121 ЦПК України встановлюють підстави та порядок повернення заяви позивачу (заявнику). Також, Цивільний процесуальний кодекс України роз'яснює, що повернення позовної заяви не означає позбавлення позивача права на повторне звернення із заявою до суду після усунення обставин, що стали підставою для її повернення. Правила зазначеної статті поширюються і на заяву, що подається в порядку окремого провадження.

           Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” від 31.03.1995 р.№ 5 (зі змінами і доповненнями), роз'яснює, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє у прийнятті заяви  до розгляду в окремому провадженні.

           Таким чином, суддя Новозаводського райсуду м. Чернігова повинен був застосувати ст. 121 ЦПК України та відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_5. до розгляду в окремому провадженні, а не відмовляти у відкритті провадження у справі, керуючись ст. 122 Кодексу.

      Враховуючи вищевикладене та керуючись п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд змінює ухвалу судді суду першої інстанції, так як при вирішенні питання про належність розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку позовного провадження, суд невірно застосував норму процесуального права та помилково сформулював суть процесуальної дії.

            Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

           Ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2009 року - змінити.

           В прийнятті до розгляду в порядку окремого провадження заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

            Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий :     

          Судді: