Справа № 22ц-2030/2009	Головуючий у першій інстанції-  КОВАЛЮХ В.М.
Категорія - цивільна		Доповідач -  БОБРОВА І.О.

 

 

  

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2009 року		м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
у складі:
головуючого - судді:	Лакізи Г.П.,
суддів:	Бобрової І.О., Коренькової З.Д.
при секретарі:	Марченко О.О.,
за участю:	Позивача,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного  суду Чернігівської області від 03 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” ( надалі - ЗАТ  КБ „ПриватБанк”) про визнання незаконним рішення банку щодо підвищення процентної ставки за кредитом та стягнення моральної шкоди, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

В березні 2009 року позивач ОСОБА_1. звернувся з позовом, в якому просив:

?   визнати недійсним пункт 2.3.1. кредитного договору № CNBWAU00150092 від 20 червня 2006 року, згідно з яким банк має право в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку;

?   визнати незаконним рішення ЗАТ КБ „ПриватБанк” щодо підвищення з 01.02.2009 р. процентної ставки кредитного договору   № CNBWAU00150092 від 20 червня 2006 року в односторонньому порядку;

?   зобов'язати  ЗАТ  КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровськ застосовувати процентну ставку в 15% річних, відповідно до кредитного договору, що застосовувалась банком до 01.02.2009 р.  та надати йому офіційний графік погашення боргу за його кредитним договором, роз'яснивши порядок   розрахунку (математичну формулу) графіка погашення сум відсотків та кредиту.;

?   стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.;

?   стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та банківською установою 20.06.2006 р. був укладений кредитний договір на строк до 09.06.2013 року зі сплатою  за користування кредитними коштами 15 % річних.

20.01.2009 року він дізнався про те, що відповідачем з 01.02.09 року в односторонньому порядку збільшений розмір процентної ставки за кредитним договором до 26,5%. Будь-якого повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитним договором відповідач йому, позивачу, не направляв.

В наданні належно завіреного офіційного графіку погашення кредиту йому було відмовлено.

Прийняття рішення про підвищення процентної ставки та відмова у видачі графіку суперечить вимогам Конституції України, ст. 1056-1 ЦК України, Закону України „Про захист прав споживачів”, Закону України „Про банки та банківську діяльність” та  пп.1.3,2.4,3.5 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту.

Діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилася фізичних та моральних стражданнях, а також тяжких переживань щодо долі його заощаджень.

  

Рішенням Бахмацького районного суду  від 03 липня 2009 року позовні вимоги  задоволені частково та визнано незаконним збільшення ЗАТ  КБ „ПриватБанк”  процентної ставки на 3.53% за кредитним договором від 20.06.06 року, укладеним з ОСОБА_1. Відповідача зобов'язано надати позивачеві офіційний графік погашення боргу за кредитним договором. В решті позову відмовлено. На користь позивача стягнуті судові витрати.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, невідповідним матеріалам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апелянт вказує на те, що відповідач на порушення вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” не направив йому письмове повідомлення про зміну процентної ставки.

Умова договору щодо  підвищення в односторонньому порядку розміру процентів є незаконною та несправедливою. Така умова в силу ст. 1056-1 ЦК України є нікчемною, проте суд безпідставно не взяв ці доводи до уваги.

Апелянт вважає, що суд вийшов за межі його позовних вимог, оскільки вдався до математичних підрахунків, не врахувавши, що позов був про визнання незаконним рішення ЗАТ  КБ „ПриватБанк”.

На думку апелянта, суд безпідставно відхилив його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, хоча частково визнав наявність вини відповідача.

  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

 

Встановлено, що 20.06.2006 р.  між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1. укладений кредитний договір на споживчі цілі на суму 66 361,60 грн. строком до 19.06.2013 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 1,25% в місяць або 15 % річних.

ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк” в односторонньому порядку збільшив з 01 лютого 2009 року відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 26,5 % річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  рішення про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором було прийняте відповідачем 05.01.2009 р. (а.с.50), про що позивачу направлялося відповідне повідомлення щодо збільшення відсоткової  ставки  по кредиту з 15 % річних до 26,4 % річних.   

  

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися апеляційний суд, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з  п. 2.3.1. укладеного кредитного договору банк має право  в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитними коштами  при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання  даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті.  При цьому Банк  надсилає  Позичальникові письмове повідомлення  про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність  зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком  у вищевказаному порядку  можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

 

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів” у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

 

Як вбачається з матеріалів справи,  ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк”  08 січня 2009 року за адресою :АДРЕСА_1на ім'я позивача направило повідомлення  про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору до 26,40 % у зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні (а.с.46,48).

Згідно з довідкою центру поштового зв'язку № 6 Чернігівської дирекції „Укрпошти” № 01-221 від 15.06.09 року рекомендований лист на ім'яОСОБА_1. від 08.01.2009 р. в надходженні не значиться (а.с.57-58).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1. не був повідомлений про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 26,40 % річних, а тому така зміна відсоткової ставки в силу ч. 4 ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів” є недійсною. Позовні вимоги позивача про зобов'язання ЗАТ  КБ „ПриватБанк”  застосовувати процентну ставку в 15% річних, відповідно до кредитного договору, що застосовувалась банком до 01.02.2009 р., підлягають задоволенню.

 

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Позивач вимог щодо визнання незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за його кредитним договором не заявляв. Його позовні вимоги стосувались, крім іншого, визнання незаконним рішення банку про збільшення процентної ставки щодо його договору та зобов'язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції зазначеному рішенню оцінки не дав, вдавшись до математичних розрахунків щодо обґрунтованості підвищення процентної ставки за конкретним кредитним договором.

 

Зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором було прийняте відповідачем 05.01.2009 р. (а.с.50), до набрання чинності статтею 1056-1 ЦК України  і в межах умов викладених в договорі, з якими позивач погодився, підписавши його 20.06.2006 р.. Рішення банком приймалося щодо діючих кредитів бізнесів „Іпотечне кредитування”, „Авто в кредит”, Мікрокредитування, що видавалося в гривні, тобто рішення носило загальний характер.

 

Позовні вимоги позивача про визнання недійсним пункту 2.3.1. кредитного договору № CNBWAU00150092 від 20 червня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір між сторонами був укладений в 2006 році  і відповідав закону, який діяв на той час.

 

Доводи позивача щодо наявності зворотної дії в часі статті 1056-1 ЦК України ґрунтуються на хибному розумінні й тлумаченні правових норм, що регламентують спірні правовідносини.

 

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки відшкодування такої шкоди, відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України „ Про захист прав споживачів”, передбачено тільки у випадку  заподіяної небезпечною для життя і  здоров'я  людей  продукцією  у  випадках,

передбачених законодавством.

 

Рішення в частині зобов'язання відповідача надати офіційний графік погашення боргу за його кредитним договором ніким не оспорюється. Задоволення позову в цій частині відповідає змісту статті 56 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, за якою кожен клієнт банку має право на інформацію та консультації з питань банківських послуг.  

 

З урахуванням положень ст. ст. 79, 80, 88 ЦПК України з ЗАТ КБ „ПриватБанк” на користьОСОБА_1. слід стягнути у відшкодування судових витрат 60 грн. (витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи при подачі позову та апеляційної скарги).   

Судові витрати пов'язані з отриманням  правової допомоги підлягають частковому відшкодуванню (а.с.64), а саме в сумі 300 грн., виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенню позову.

Витрати, що пов'язані з складанням адвокатом претензії відшкодуванню не підлягають.

Загальна  сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача - 360 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду слід скасувати в частині визнання незаконним збільшення   ЗАТ  КБ „ПриватБанк” з 01.02.2009 р. процентної ставки на 3,53 % та в частині стягнення судових витрат на користь позивача в сумі 195,3 грн. у зв'язку з  невідповідністю висновків суду обставинам справи та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.   

 

             Керуючись ст. 651 ЦК України, ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів”, ст. 56 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 79, 80, 88, 209, 218, 303,  307, 309 ч.1 п. 3, 4, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В  И  Р  І   Ш  И  В:

  

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

 

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 липня 2009 року - скасувати в частині визнання незаконним збільшення   ЗАТ  КБ „ПриватБанк” з 01.02.2009 р. процентної ставки на 3,53 % та в частині стягнення судових витрат на користь позивача в сумі 195,3 грн.

 

  Зобов'язати  Закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” застосовувати процентну ставку 15% річних, відповідно до умов кредитного договору № CNBWAU00150092 від 20 червня 2006 року, що укладений між ЗАТ  КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1,  відмовивши у визнанні незаконним рішення ЗАТ  КБ „ПриватБанк” щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором.

 

  Стягнути  із Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 360 грн.

 

 В іншій частині рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 липня 2009 року залишити без змін.

 

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

           

Головуючий:                                        Судді :